Ця дивовижна Часничниця (Землянка)
Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса багаті не лише герпетофауною – земноводних тут не менше ніж змій чи ящірок, як кількісно так і у видовому співвідношенні. Як приклад: це й дивом трансформований з часів коли реліктові ліси були ще зовсім юними, рідкісний для нас, але буденний в інших регіонах, тритон дунайський; це й жаба зелена – неперевершена вокалістка, володарка прекрасного «сопрано», тонку трель якої можна почути в тихі весняні вечори і не на тільки великих водоймищах або й в залах простіших – калюжах та канавках; жаба – райка, володарка дуже потужного голосу, але яка віддає перевагу вокалу в складі багаточисельних «хорових колективів» знаходячись при цьому на високих «сценах» у вигляді стебел очерету чи іншої рослинності поблизу водоймищ. Враховуючи ці особливості природної акустичної «творчості», почути відомі композиції у їх виконанні можна за багато кілометрів. Але є і винятки в цьому співтоваристві які зовсім не мають бажання творчо розвиватися –це озерні жаби, вони віддають перевагу роздуванню свої резонаторів та несамовитому кваканню знаходячись на поверхні води і геть не звертають увагу на витонченість виконання відповідно й на думку слухачів. Таким чином і загалом спосіб життя та співу відрізняються у жаб проживаючих на суші від проживаючих у воді та мешканок трав’яних заростів. Але все ж з усього цього різноманіття за особливістю своєї біології виділяється – землянка або як її ще часто називають часничниця (Pelobates fuscus). Дивовижного у її зовнішності немає геть нічого, навпаки вона має більш ніж простий буро-болотний колір забарвлення з світлішими плямками невеличкого розміру на відміну, наприклад, від тієї ж вищезгаданої райки, яка хизується яскравим смарагдово-зеленим вбранням. Це й не дивно адже забарвлення цих амфібій ідеально підігнане еволюцією до їх місця проживання й служить для чудового маскування, чи то під зелень листя й трави, чи то прибережна багнюки, чи, як в нашому випадку, піска та трави сухого степу. Але одного захисного забарвлення часто виявляється недостатньо, адже забагато проживаючих з ним по сусідству в одній «комуналці» ссавців, птахів та змій є їхніми потенційними ворогами. Саме тому багатьом видам амфібій доводиться вести нічний спосіб життя й найтяжче доводиться нашій «героїні», адже у відкритому і на Кінбурні найчастіше рідкотрав’янистому степу, схованок майже немає. На відміну від жаби зеленої, часничниця не отруйна, жваво і різко підстрибувати як інші жаби – не вміє, тим паче що й пірнати її після цього немає куди. При цьому, часничниця, певно, самий чисельний вид амфібій Кінбурнського півострову. Не володіючи специфічними адаптивними можливостями до виживання в умовах сухих й жарких піщаних степів, успішне існування цього виду було б не можливим. Саме з цієї причини, вона вимушена вести активний нічний спосіб життя, а вдень глибоко ховатись в піску, й робить це дуже віртуозно, на що аж ніяк не спроможні її родичі – амфібії. Відповідно зимують жабки-часничниці, на відміну від своїх сестер по ряду, також під землею, тільки набагато глибше – від одного до декількох штиків лопати (20 см). Таке довге знаходження, в своєрідних підземних пунктах незламності також незвичне, адже зимуючи в ґрунті, а не у воді, вони не можуть використовувати своє, так назване, шкіряне дихання притаманне іншим видам. Та на цьому унікальні вміння часничниці не закінчуються! Як тільки весняне сонечко злегка розігріє пісок «цей невгамовний землекоп» зразу прагне вибратися на поверхню й прямувати до водоймищ зайнятися «серйозною справою», а саме – розмноженням. Часничниця віддає перевагу непроточним озерам або густим плавням, їй там тепліше, безпечніше та й взагалі «спокійніше й затишніше». Як й іншим талановитим та безталанним жабам, і їй без «співочих арій» у цьому серйозному але й у жаб як виявляється романтичному ділі не обійтись і ось тут знову можна дивуватися, адже на відміну від інших, виконує свої «незмінні хіти» безпосередньо під водою. В результаті від всього співу можна почути лише глухе «тук-тук-тук», хоча й досить голосне. Після спарювання й відкладення ікри можна «з чистим сумлінням» повертатися в ріднесенькі піщані степи й займатися нічним полюванням на різноманітних безхребетних. Після проходження малюками усіх етапів метаморфозу: від пуголовка до крихітного жабенятка, йому настає час покинути водні «рідні пенати» й почати доросле життя на суходолі. До речі, міграція жаб-часничниць носить одночасний і досить масовий характер. Хто, чи що дає кінцеву команду « на старт» точно не відомо, але їхній марафонський забіг відбувається, переважно, в дощову та ще вологу погоду після дощу. Після цього марафону життєвий цикл жабенят входить в стрімку круговерть і тепер у часничниць настає найтяжчий та вкрай небезпечний період їх життя. Являючись абсолютно беззахисними, малюки повинні якомога скоріше дорослішати для того, щоб «навчитися» швидко закопуватися в пісок й оволодіти навичкою використовувати, знову ж таки відмінний від інших амфібій, спосіб самооборони який полягає в наступному : зазвичай інші жаби починають несамовито й безнадійно кричати вже потрапивши в пащеку чи дзьоб ворога. Часничниця ж віддає перевагу попередженню такому розвитку подій – і при зіткненні з хижаком зі всіх сил намагається його залякати, роздуваючись й видаючи різкий та гучний крик, по якому, вночі, можливо точно визначити, де знаходиться потенційна але хоробра жертва та її нападник.
Скоріше за все, усі вищеперераховані дивовижні особливості часничниці дають їй особисто здатність до виживання і сприяють процвітанню всього виду (Pelobates fuscus) принаймні у нас на Кінбурнській косі, де мужнім представникам цього виду доводиться виживати в досить складних умовах та й не в звичному для інших амфібій середовищі і хочеться вірити що виживе ця жабка і в період нинішнього військового безумства.
Маркауцан Олег, науковий співробітник НПП «Білобережжя Святослава»
Шановні колеги, друзі!
Сердечно вітаємо Вас із радістю Найсвітлішого свята Воскресіння Христового! Нехай це величне свято сповнить серце світлими почуттями надії та любові, дарує щастя і добро. Споконвічні християнські цінності додають нам впевненості у нашій Перемозі, дають нам сили на нові звершення задля нашої України, наших рідних і близьких та задля нас самих. Вітаємо всіх з Великоднем та бажаємо здоров’я, весняного тепла, хорошого настрою Христос Воскрес!
Адміністрація та трудовий колектив
НПП «Білобережжя Святослава»
Особливості життя черепахи болотяної
Не зважаючи на постійні «екологічні притиснення» людиною з її, так би мовити, господарською діяльністю та навіть з періодами масового вилову (2010 ті роки), черепаха болотяна все ще найрозповсюдженіший й, відносно багаточисельний, мешканець найрізноманітніших водойм України – вид рептилій. Тип паче це дивно, зважаючи на те що, її життя сповнене небезпек та труднощів в більшій мірі ніж у найближчих родичів – змій та ящірок. Нехай вас не вводить в оману міцний панцир, бо до того як він стане головним захистом для черепахи, їй доведеться пройти нелегкий шлях до виживання, де на кожному кроці – небезпека та труднощі, котрі підстерігають її ще навіть до появи на світ.
Все починається з періоду відкладки яєць, як тільки «майбутня матуся» полишає свої рідні затишні водойми й «заправившись» максимальною кількістю води, котра транспортується у кишечнику, здійснюють свій «марш кидок» на відкриті степові ділянки в пошуках підходящих місць для копання гніздової ямки. Пошуки можуть продовжуватися по різному і разом з процесом викопування ямки, маскування та відкладки яєць, тривати від декількох годин до цілої доби. Сезон відкладки яєць (на відміну від морських черепах) не разовий а розтягнутий на період з середини травня до середини липня, а найродовитіші (найплодючіщі) самиці відважуються на повторну кладку. Тому «бенкет» для всіх можливих хижаків триває в період всієї теплої пори року. Не зважаючи на те, що гнізда знаходяться не так й близько до поверхні землі (на відстані витягнутих задніх лапок, якими вони в більшості й орудують) й добре замасковані, вони все рівно довгий час зберігають запах турботливої матусі, відкладених нею яєць, води з кішківника, котрою вони рясно зволожують гніздову камеру. Володіючи неперевершеним, нюхом ціла армія мародерів часто їх знаходить й спустошує. Враховуючи що яєць в кладці 8-12 для «святкового» обіду цього делікатесу вистачає вдосталь. На відміну від ссавців, птахи не володіють таким тонким чуттям, але ворони, використовуючи свій вродженний розум та кмітливість, часто приєднуються до цього свята життя! Вони просто вистежують зверху, заклопотаних закопуванням свого безцінного вантажу, самиць, терпляче вичікуючи закінчення процесу, а потім не поспішаючи розкопують кладку, сподіваючись, що цього разу лис їх не потурбує. Автору доводилося на власні очі спостерігати цю картину, кожного разу дивуючись когнітивним навичкам цих птахів. Далі – гірше, тим малюкам котрим вдалося дожити до вилуплювання з яєць ( період інкубації в залежності від температурних умов триває не менше місяця) й вибратися на поверхню, доведеться подолати довгий та сповнений небезпек шлях до води. Дещо винні самі матуся, котрі в пошуках підходящого місця для кладки занадто віддаляються від водоймищ. В умовах піщаних степів Кінбурна це не так й просто, адже пісок має бути не занадто пухким й одночасно не защільно порісший травою, в іншому випадку акуратного келехоподібного гнізда не викопати. А тут ще й спрацьовує давній й застарілий інстинкт, котрий й до тепер гонить їх поділі від води, котра раніше широко розливала в повінь. Тому черепашатам в найближчих кладках 50-150 м від берега щастить більше, а ось тим що з’явились на поверхні іноді навіть в кілометр шансів на виживання практично немає. І справа навіть не в багаточисельних поціновувачів молодої черепашатини, котрі вимагають «продовження бенкету» , але й в погодних умовах спекотного сезону. Вони просто висихають під палючим сонячним промінням, так й не побачивши смарагдових прибережних заростів комишу.
Людина також вносить свій «неоціненний» вклад в цю трагедію. Багаточисельні піщані дороги котрі тягнуться вздовж озер, в своїй більшості мають глибоку колію, подолати котру малюкам, розміром з пять копійок, просто не під силу. Змушені рухатися по такій колії вони швидко гинуть чи то зїдені, чи то заживо запечені сонячним промінням. Ті черепашата, котрим вдалося уникнути цієї небезпеки та дібратися до води, все ще не мають можливості знизити пильність та розслабитися, адже для них все тільки починається: у воді не менше хижаків, котрі охочі ними поласувати. Мякий панцир та їхня не здатність до швидкого руху та пірнання у воді робить їх легкою здобиччю для багаточисельних цапель, водяних полівок, видр та інших водяних хижаків. Дещо з полегшенням вони можуть вдихнути не раніше як їм виповниться 5-6 років, коли вони підростуть, зміцніє панцир й мязи які дають змогу швидко переміщуватися у воді. Враховуючи все це не перестаєш дивуватися як їм вдається виживати й зберігати необхідну для розмноження чисельність, адже до статевого дозрівання доживає не значний відсоток від відкладених самицею яєць. Та життя вже дорослих та великих особин далеке від безпеки. Доволі часто можна зустріти покалічених, з ампутованими хижаками кінцівками черепах й погризаними в безсильній люті панцирами. Тож давайте ми, люди, знаючи це, будемо відноситися гуманніше до цієї безперечно милої й беззахисної тварини.
Маркауцан О.Є., нуковий співробітник науково-дослідного відділу НПП “Білобережжя Святослава”
Швидкі та безпечні розрахунки за рекреаційні послуги вже в НПП “Білобережжя Святослава”
Невпинно наближається літній рекреаційний період, тому й ростуть плани по покращенню обслуговування відвідувачів парку на безпечній території. А це, в першу чергу, озеро Солонець – Тузли в межах Коблівської ТГ біля с.Рибаківка. Саме тут заплановано продовжити розвиток еколого-освітніх стежок та туристичних маршрутів. А сучасний турист, звісно, прагне до гарних умов для свого відпочинку, зручного та швидкого розрахунку за рекреаційні послуги. Тому співробітниками парку було розроблено та підключено послугу через всім відомий додаток ПРИВАТ24 “Приймання платежів від населення”, яка має синхронізацію з бухгалтерським обліком нашого парку. Отже, тепер можна провести оплату за будь-яку рекреаційну послугу (короткостроковий відпочинок, екскурсії, екоосвітні та природоохоронні послуги) без зайвого зволікання чи РРО, через інтернет, просто зісканувавши QR-код. Цю оплату можна проводити як за окремого мандрівника, так і за групу відвідувачів. Тож наближаємо нашу Перемогу та безпечно, просто і зручно мандруємо Білобережжям!
Світлана Тарабан, начальник відділу еколого-освітньої роботи та рекреації.
Збори профспілки
ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ТА
ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА»
57508, Миколаївська обл.,.м.Очаків, вул.Лоцманська,буд.3, тел.(05154) 3-00-26, E-mail: nppbs@ukr.net
10.11.2022р. №09-04
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
голови первинної профспілкової організації НПП «Білобережжя Святослава»
На виконання Постанови Президії Центрального комітету Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України від 11.01. 2022 року №П-23-21г «Про проведення звітно-виборних профспілкових зборів ППО НПП «Білобережжя Святослава», враховуючи Постанову Пленуму Центрального комітету від 07.04.2020 №Пл-6-1г «Про проведення засідань постійно діючих колегіальних виборних органів Атомпрофспілки в режимі відео та аудіо конференцій (дистанційні засідання)»:
І. Приступаю до організації звітно-виборних зборів в режимі відео (аудіо) конференції, що призначені на 14 листопада 2022 року з таким порядком денним:
1. Про звіт профспілкового комітету ППО НПП «Білобережжя Святослава».
2. Про звіт Ревізійної комісії ППО НПП «Білобережжя Святослава».
3. Про вибори голови ППО НПП «Білобережжя Святослава».
4. Про вибори профспілкового комітету ППО НПП «Білобережжя Святослава».
5. Про вибори ревізійної комісії ППО НПП «Білобережжя Святослава».
6. Про вибори комісії по трудовим спорам НПП «Білобережжя Святослава»
ІІ. Членам профспілкового комітету та ревізійної комісії:
- Оповістити всіх членів первинної профспілкової організації НПП «Білобережжя Святослава» про проведення звітно-виборних зборів в режимі відеоконференції 14 листопада 2022 року об 11.00 год. з центральною студією в адміністративній будівлі НПП «Білобережжя Святослава» за адресою м.Очаків, вул.Лоцманська, 3;
- Розмістити оголошення про проведення звітно-виборних зборів на офіційному сайті НПП «Білобережжя Святослава» та надіслати ідентифікаційні дані для підключення до відео конференції всім членам профспілки, що не можуть особисто бути присутніми на засіданні.
- Підготувати звіт профспілкового комітету та ревізійної комісії ППО НПП «Білобережжя Святослава» стосовно діяльності організації.
Голова первинної профспілкової організації Світлана Тарабан
ВИТЯГ З НАКАЗУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
«БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА»
ВИТЯГ З НАКАЗУ
від 01.11. 2022 р. Очаків № 43-о
Про оголошення простою
Згідно статті 113 КЗпП України, Указу Президента України від 24 лютого
2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»,
НАКАЗУЮ:
- Оголосити простій не з вини працівників, з 01 листопада 2022 року,
тимчасово, до закінчення воєнного стану для працівників: - Маркауцан О.Є. – науковий співробітник науково-дослідного відділу;
- Калина Н.В. – молодший науковий співробітник науково-дослідного
відділу; - Василенко А.В. – майстер з охорони природи Василівського ПНДВ;
- Вакуленко О.В. – інспектор з охорони ПЗФ Василівського ПНДВ;
- Вакуленко Ю.В. – інспектор з охорони ПЗФ Василівського ПНДВ;
- Кісілюк В.М. – пожежний (респіраторник) Василівського ПНДВ;
- Калина І.В. – пожежний (респіраторник) Василівського ПНДВ;
- Колимагіна С.П. – пожежний (респіраторник) Василівського ПНДВ.
- Фінансово – економічному здійснювати оплату праці працівникам
простою, зазначеним у п.1 наказу, у розмірі 2/3 посадового окладу.
Директор Віктор КОВАЛЬ
Міжнародний День Чорного моря
В національному природному парку «Білобережжя Святослава» вже традиційно, враховуючи значну частку морських акваторій, що входять до його території, відбулися заходи, присвячені міжнародному Дню Чорного моря. Зрозуміло, що поточна ситуація внесла значні корективи в план проведення свята, що включало декілька споріднених подій, а саме: обмін поточною науковою, науково-популярною інформацією з проблем і планів моніторингу та збереження біорізноманіття морських акваторій та досвідом організації рекреаційної роботи на приморських територіях заповідних об’єктів. Ці блоки питань розглядались вже традиційно в он-лайн форматі. Від імені НПП учасників привітав Холодняк Павло – заступник директора парку.
Відомі фахівці гідробіологи – Соколов Євген та Куракін Олександр виступили від провідної наукової установи в галузі вивчення проблем моря, – ДУ «Інститут морської біології» (м.Одеса). Вони розповіли про результати останніх досліджень, що свідчать, як це не парадоксально, про підвищення стійкості морського природного комплексу в місцях малої бойової активності.
На злобу дня була доповідь Давидова Олексія – фахівця- берегознавця щодо можливих сценаріїв розвитку подій для берегових зон та населених пунктів Херсонщини та Миколаївщини у випадку значного пошкодження дамби Каховського водосховища.
Також дуже змістовними і цікавими були виступ та презентація Гольдіна Павла, провідного науковця НДУ “Український науковий центр екології моря” стосовно результатів акустичного моніторингу дельфінів в акваторіях Тендрівської та Джарилгачської заток в 2020-2021 роках.
На важливість, точність та пріоритет моніторингу з використанням супутникових знімків наголосив Касьнов Євген – науковий співробітник НПП «Білобережжя Святослава», який розробив свою (авторську) ефективну методику дешифрації супутникових знімків.
Привітала науковців, волонтерів та спеціалістів з рекреаційної діяльності Тарабан Світлана – начальник відділу еколого-освітньої роботи та рекреації НПП. Вона з теплотою згадала мирні часи, коли в заходах, присвяченому нашому Морю брали такі корифеї морської біології, як академік Ювеналій Зайцев та член – кореспондент НАН України Борис Александров.
Також змістовними були виступи з питань розвитку різноманітних напрямків рекреації Калініної Юлії – спеціаліста з екоосвіти НПП, Грубого Миколи – начальника наукового відділу РЛП «Тилігульський» та Давидова Олексія, який зараз проходить стажування в НП «Куршська коса» (Литва).
І саме головне: в день проведення он-лайн заходів, 28 жовтня 2022 року, силами працівників національного природного парку проведено реальний і традиційний облік орлана –білохвоста та мігруючих птахів, як на тимчасово окупованій Кінбурнській косі, так і на вільних приморських територіях Очаківського району.
Адміністрація національного парку «Білобережжя Святослава» виказує подяку всім спеціалістам, що взяли участь у відзначенні важливої екологічної події – міжнародного Дня Чорного моря. І особлива вдячність за підтримку та надання майданчику для спілкування «Природничому музею Чернівецького Національного Університету», (м.Чернівці) та його співробітникам в особі Ірини Борисівни Ткебучава.
Науково-дослідний відділ
НПП «Білобережжя Святослава»
Витяг з наказу
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК
«БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА»
ВИТЯГ з НАКАЗУ
27.10.2022 р. Очаків № 28
Про проведення службового
розслідування
У зв’язку з службовою необхідністю, з метою з’ясування факту участі працівника у «референдумі» на тимчасово окупованій території ,
НАКАЗУЮ:
- Заступнику директора – головному природознавцю ХОЛОДНЯКУ П.А. провести службове розслідування щодо з’ясування факту участі молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу КАЛИНИ Наталії Василівни у «референдумі» на тимчасово окупованій території та призначити його головою комісії.
- Включити до складу комісії начальника науково-дослідного відділу ЧАУСА В.Б., провідного юрисконсульта СІРЕНКА О.В.
- Голові первинної профспілкової організації, начальнику відділу еколого – освітньої роботи та рекреації ТАРАБАН С.В. провести засідання профкому з даного питання та надати комісії протокол.
- По закінченню службового розслідування надати висновок.
Підстава: доповідна начальника науково-дослідного відділу Чауса В.Б. від 19.10.2022 року.
Директор Віктор КОВАЛЬ
На межі знищення: Як заповідна Кінбурнська коса потерпає від дій окупантів
На півдні України російські військові знищують унікальну заповідну Кінбурнську косу, яка є частиною національного природного парку «Білобережжя Святослава». Вже понад п’ять місяців окупанти обстрілюють та мінують територію коси, а також блокують всілякі спроби місцевого населення гасити виниклих там у результаті російських обстрілів та підпалів пожеж. Через такі дії окупантів – під загрозою знищення опинився весь рослинний й тваринний світ заповідної зони.
Як увесь цей час виживає Кінбурнська коса, що сьогодні відбувається з її тваринним й рослинним світом та чому ситуація в заповідній зоні наблизилась до катастрофічної – у матеріалі «НикВести».
«Зараз там цвинтар». В якому становищі опинився Кінбурн з приходом окупантів
До початку війни Кінбурнська коса була популярним місцем відпочинку українців, які надають перевагу відокремленому дозвіллю в лісовій зоні біля моря. Тут завжди можна було насолодитися природою у її первозданному вигляді. Дістатися до заповідної коси можна було з Очакова або Миколаєва комфортними суднами на підводних крилах.
Це стало можливим завдяки рішенню гендиректора «Нібулону» Олексія Вадатурського, фірма якого побудувала на Кінбурнській косі причал та організувала туди туристичні рейси. На жаль, 31 липня 2022 року Героя України Олексія Вадатурського разом зі своєю дружиною вбили російські окупанти, які вночі влучили ракетою у будинок подружжя у Миколаєві.
Однак сьогодні територія заповідної Кінбурнської коси виглядає вже зовсім інакше. З початком повномасштабного вторгнення РФ ця територія опинилася у важкому становищі. Через свою близькість до лінії фронту та віддаленість від адміністративних центрів Кінбурн та його жителі залишилися віч-на-віч з російською окупацією.
Вперше окупанти заїхали на територію Кінбурнського півострова приблизно 18 березня, розповідає у коментарі «НикВести» місцевий житель Олександр (ім’я змінено в цілях безпеки, оскільки чоловік довгий час знаходився під окупацією та був у російському полоні).
«Росіяни приїхали на самохідних гаубицях, обстрілювали Очаків, отримали точну відповідь по їх позиціях від ЗСУ та відʼїхали», – уточнює Олександр.
Вдруге росіяни повернулись на територію Кінбурнської коси 27 березня великою колоною техніки й з того часу вже не полишали цю територію, каже місцевий житель: «Приблизно 25 одиниць техніки різного виду: «Тигри», КамАЗи, БТРи. Вони заходили в кожну хату, перевіряли у кожного документи, перевіряли наявність зброї – забирали її у мисливців. Сказали «ми у вас надовго, до 1 вересня».
Саме з того часу росіяни почали чинити цілковите свавілля на території заповідної зони, каже місцевий житель Олександр, зокрема обстрілювати її територію: росіяни переміщували власну техніку з одних населених пунктів заповідної зони та обстрілювали інші. Через такі дії окупантів пожежі там не вщухали тижнями, повідомляла колишня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.
«Гасити пожежі складно через тимчасову окупацію області російськими військовими. Пожежі саме на Кінбурнській косі тривають понад тиждень. Вогонь охопив майже 4 тисячі гектарів лісів на межі Херсонської та Миколаївської областей», – повідомляла вона про ситуацію на Кінбурнській косі станом на травень 2022 року.
Так виглядали пожежі на Кінбурні з близька
Під час візиту до Миколаєва про пожежі на Кінбурнській косі згадав й заступник голови Офісу Президента України Кирило Тимошенко: «Ми розуміємо цінність Кінбурнської коси. Про ситуацію ми знаємо. Що можемо, те й робимо». Після чого очільник Миколаївської ОВА Віталій Кім доповнив його слова, зазначивши, що російські окупаційні війська самостійно вирішують, де блокувати можливість тушіння лісових пожеж, а де – ні.
«На вчора (12 травня 2022 року, – прим.) пожежі були на адміністративній території Херсонщини, не на Миколаївщині. І ми б не змогли ніяк загасити, бо одиниці (техніки, — прим.), які можуть бути використані, знаходяться на Херсонщині. ДСНС працюють, вони виїжджають і намагаються робити щось, але мають обмеження від окупантів — куди вони їх пускають і куди не пускають. Ми розуміємо цінність Кінбурнської коси, намагаємось вести діалог, але є деякі труднощі», – розповів Віталій Кім.
Посилання на пресс-конференцію: https://youtu.be/NP28cj7vMWY
Про такі дії загарбників розповідає й місцевий житель Олександр. Він згадує, що російські військові не тільки обстрілювали Кінбурнську косу, але й навмисно підпалювали там ліси.
«Зараз там цвинтар: ні лісу, купа техніки, є двохсоті. З літа відбувалися ситуації, коли вони самі могли підпалити ліс. Отак вийшли зі школи, де вони поселилися, зайшли у ліс, підпалили. Все горить, люди метушаться. Вони влаштували там поміж собою перестрілку. Вони таке витворяли: стріляли зі сторони села Василівка у сторону Хуторів, по селах, по лісу», – розповідає Олександр.
Водночас, каже чоловік, частину пожежних машин, які можна було б залучити для тушіння пожеж, росіяни вивезли з населених пунктів коси, ще частину – просто знищили.
«Пожежну машину в Геройському забрали, у Василівці теж забрали, в Рибальчому її спалили. Села залишились без пожежних машин. Це все горіло, а тушити немає чим, тому що ні пожежних машин немає, нічого. Тому просто чекали поки воно вигорить», – розповідає він.
Більш того, стверджує Олександр, окупанти забороняли місцевому населенню самостійно гасити пожежі: «Села збиралися й бігали гасити то все. Люди з Покровки, Василівки, Геройського. Але людей просто не пускали у ліс. Люди чекали вдома з лопатами, щоб хоча б село не загорілося. Була можливість тільки трактором оборати землю навколо села – зробити канаву, щоб вогонь не перекинувся на село. У ліс доступу не було».
До всього, окупанти замінували територію Кінбурнської коси, розповідає чоловік. Майже щоденно на мінах підриваються дикі тварини, є випадки й людських жертв.
«Вони замінували повністю всю косу, всю: від господарчої зони до Чорного моря. Вони й самі підриваються. Хай підриваються, звісно, нам же треба, щоб ті міни хтось «позбирав». Раніше у нас постійно було 70 диких коней. Як я останні рази був там, то лежали тільки їх кістки, тому що вони розриваються на мінах. Коней практично вже немає. У будь-який час можна почути вибух – це означає, що хтось наступив. Мій сусід також поїхав на риболовлю і зірвався на міні», – розповідає чоловік.
Окрім постійних російських обстрілів, підпалів та мінувань, військові РФ займаються мародерством та беруть у полон місцевих жителів, каже Олександр.
«Вони пограбували багато домівок у нас. Приїжджали КамАЗами й виносили все: меблі, унітази, морозильні камери, холодильники. В Покровці та Василівці, я знаю, що вони поселилися у великих будинках по 5-6 чоловік. На той час як я був там, вбивати не вбивали ще, але психологічно і фізично впливали на людей. Б’ють, виснажують. Я сам був у полоні. Насправді, те, що робили з нами, я раніше бачив тільки у кіно. Наразі їх там стало ще більше. Місцеві, які там залишилися, точно нічого не можуть зараз сказати, бо вони всі дуже залякані», – розповів чоловік.
«На відновлення піде понад сто років». Що відбувається з флорою та фауною заповідної зони
Обстріли, лісові пожежі, перекидання техніки, мінування — усі ці дії окупантів негативно впливають на природно-заповідний фонд Кінбурнської коси: страждають її флора та фауна.
Під загрозою знищення, зокрема, опинилося найбільше в Європі поле диких червонокнижних орхідей (його площа сягає понад 60 гектарів, – прим.), багаторічні дерева, рожеві озера, звірі та птахи, повідомляла колишня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.
-
- Орхідне поле
-
- Орхідеі
-
- Рожеві озера Кінбурну
Нинішню ситуацію на півострові колишня омбудсмен називає катастрофічною. Наслідки лісових пожеж, каже вона, є не тільки дуже небезпечними для життя людей, але й надзвичайно руйнівними для довкілля, адже вогонь знищує цілі екосистеми українських лісів, які потім важко буде відновити.
Зокрема, станом початок вересня вогонь знищив вже понад 4227 га території півострова в межах Національного природного парку «Білобережжя Святослава», йдеться у відповіді директора Парку Віктора Коваля на інформаційний запит «НикВести».
«Це стосується не лише хвойних дерев, а й усього живого: червонокнижних рослин, птахів та звірів. Всього було зафіксовано 85 осередків займання територій Парку», – йдеться у повідомленні.
Відео пожежі на Кінбурні: https://youtu.be/PcPTTrxCtjo
Однак через окупацію заповідної зони порахувати точну кількість знищених тварин та птахів сьогодні неможливо, проте відомо, що на відновлення знищених вогнем реліктових лісів знадобиться понад сто років, стверджує Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.
«Там на сьогодні загинули безліч диких тварин та птахів. Ми навіть не можемо обрахувати точну їх кількість. Знаємо тільки про те, що там згоріли реліктові ліси, для відновлення яких треба буде дуже багато років, навіть не 10, не 50 і не 100», – розповів Руслан Стрілець під час пресбрифінгу.
Що стосується птахів, то до війни Кінбурнська коса була домівкою для майже 300 їх видів, розповів «Суспільному» керівник ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк. Сьогодні птахи, яким вдалося вижити, змушені тікати з заповідної території, стверджує еколог.
«Жоден птах не зможе спокійно поводитися, коли все навколо горить. Запах диму і вогонь — це сигнали смерті. Тому всі птахи, які здатні тікати, тікають, кидаючи свої гнізда й пташенят», — пояснює він.
Чимало з них прилітали сюди з південних регіонів на період розмноження. Але це не тільки природний епіцентр гніздування багатьох видів. Саме на Кінбурнській косі вперше в Україні почали створювати спеціальні штучні плавучі острівці для гніздування.
Збитки вже перевищили ₴100 млрд. Чи реально відновити Кінбурн довоєнних часів?
Розрахувати точну суму усіх цих збитків на сьогодні неможливо через тимчасову окупацію. Проте в Національному парку «Білобережжя Святослава» нам надали орієнтовні обсяги збитків – станом на початок вересня вони склали вже понад 100 мільярдів гривень: 50 мільярдів гривень – знищеної флори, 50 мільярдів гривень – знищеної фауни.
Однак попри тимчасову окупацію вже сьогодні фахівці розпочали роботу з відновлення заповідної зони, йдеться у відповіді директора Нацпарку на інформаційний запит «НикВести». Зокрема, спеціалісти регулярно збирають дані супутників Sentinel-2, LIK, NDWI, SWIR, що допомагає їм вже зараз оцінити вірогідну шкоду, завдану екосистемам парку. Співробітники Національного природного парку також працюють над розробкою технологій, які дозволять відновити ліс після деокупації за коротший проміжок часу.
Супутникові знамки пожеж на Кінбурнському півострові, травень 2022 року
Під час війни парк «Білобережжя Святослава» підписав низку меморандумів, які допоможуть залучити спеціалістів для відновлення заповідної зони після її деокупації, розповідає у коментарі «НикВести» заступник директора національного парку Павло Холодняк. Зокрема, така робота ведеться з Національним парком Литви «Куршська коса», Одеським регіональним відділенням «Українська Академія Наук» та Національним парком Німеччини «Баварський ліс».
Підписання меморандуму про співпрацю з громадською організацією Одеське Регіональне відділення Української екологічної академії наук, Робул Олег – зліва, Павло Холодняк – справа
Налагодження такої співпраці є важливою, оскільки без міжнародних коштів відновити заповідну зону – неможливо, каже Павло Холодняк.
«Я хочу сказати, що без європейських коштів або, навіть, міжнародних коштів ми обійтися взагалі не зможемо. Це просто неможливо. Після деокупації Збройними Силами України нам потрібно буде розміновувати територію, туди зайдуть співробітники ДСНС. Це велика праця та великі кошти», – розповів Павло Холодняк.
Він зазначає, що «ефект знищеної землі наразі є реальністю Кінбурна», але одразу зазначає, що Росія неодмінно відповість за скоєне. Саме для цього після деокупації та розмінування території Кінбурнської коси почнеться детальне вивчення та обрахування завданих окупантами збитків, які у подальшому будуть вагомим аргументом для притягнення РФ до відповідальності у суді.
«Хочу сказати, що ми, на жаль, вже не побачимо Кінбурн таким, яким бачили його до війни. Але що стосується туристичних маршрутів, зокрема пляжів та прибережних зон, то все це ми ще побачимо», – додає Павло Холодняк.
Чи відповідатиме РФ за скоєне?
Позиція керівництва парку «Білобережжя Святослава» щодо подачі позову до суду з приводу завданих Росією Кінбурнській косі збитків є цілком зрозумілою. Проте як цей процес буде відбуватися насправді та чи дійсно вдасться притягнути РФ до відповідальності за скоєне на території заповідної зони — ми запитали у координатора Оперативного штабу при Державній екологічній інспекції України, народної депутатки Олени Криворучкіної.
Росія, беззаперечно, буде відповідати за скоєне на території заповідного Кінбурнського півострова – «іншого шляху немає», стверджує Олена Криворучкіна. Зокрема, каже вона, окупанти сплачуватимуть Україні репарації. Для цього вже створено Оперативний штаб при Держекоінспекції, який займається фіксацією шкоди, заподіяної росіянами на територіях природно-заповідного фонду України.
Проте сьогодні вивчення заподіяної Кінбурну шкоди ускладнює тимчасова окупація російськими військами, додає нардеп: «Інформація обмежена, але нам надали доступ до знімків NASA. Поки ми не маємо можливості, щоб екоінспектори все дослідили й надали висновок, але ми використовуємо знімки з Кінбурнської коси».
«Оперативний штаб був створений саме для того, щоб ми зібрали повний Реєстр збитків. Наше завдання – це фіксація екологічних злочинів, створення реєстрів і розрахунок збитків. Ми дослідили досвід Коста-Ріка, Нікарагуа, Кувейту – як вони відшкодовували ці збитки», – розповідає Олена Криворучкіна.
Координаторка Оперативного штабу при Державній екологічній інспекції України, народна депутатка Олена Криворучкіна
Ще одним важливим кроком для притягнення Росії до відповідальності за скоєння екологічних злочинів є створення незалежної екологічної моніторингової місії з залученням міжнародних інституцій, розповідає координаторка Оперативного штабу.
«Наразі відомо, що Міжнародний кримінальний суд екологічні збитки розглядати не буде, але ми зараз працюємо над створенням певної тимчасової судової інстанції для відшкодування цих збитків. 20 вересня була моя постанова – це було звернення до Генеральної асамблеї ООН, Єврокомісії, Євросоюзу та всіх інших інституцій, щоб вони створили незалежну екологічну моніторингову місію. Адже важливого значення набуває саме незалежна фіксація, бо всіх нас з вами можуть звинуватити у суб’єктивізмі. Але коли фіксуються збитки незалежними аудиторами поважних міжнародних інституцій, тоді це вже інша мова», – розповідає вона.
Зокрема, для обговорення цього питання у листопаді Україну відвідає голова ЮНЕП (програма ООН з питань навколишнього середовища, – прим.) Інгра Андерсон, каже Олена Криворучкіна. Вона додає, що створення незалежної екологічної моніторингової місії допоможе Україні вирішити багато питань, які можуть виникнути на етапі сплати Росією репарацій.
«Просто навіть Кувейт відшкодував у Іраку 5,26 мільярда доларів екологічних збитків, а загальна сума була 80 мільярдів. Тому ми встановили причини, чому вони не відшкодували стільки, скільки й заявили, або хоча б 70-80%. Ми уникаємо усіх цих проблем, створюючи ось цю незалежну екологічну моніторингову місію, яка дуже важлива з усіх точок зору. На сьогодні обсяг збитків, прорахованих виключно на територіях, які не окуповані, вже складає 1 трильйон 256 мільярдів гривень: але ця сума мінімальна», – уточнює нардепка.
За її словами, відразу після створення така місія почне працювати на вже деокупованих українських територіях, тому питання оцінки збитків на території Кінбурнського півострова детально вивчатиметься вже після звільнення цієї заповідної зони: «Ми зараз будемо стимулювати, щоб ця місія була створена якомога швидше і почала працювати у тих місцях, де вона може працювати. Далі – лише після деокупації».
Дії російських загарбників сьогодні призводять до знищення унікальної Кінбурнської коси. Для цього вони не нехтують абсолютно ніякими способами: обстрілюють, мінують та підпалюють заповідну зону. Через такі дії окупантів на межі знищення опиняються рослинний та тваринний світи півострова, його унікальність. Єдиний вихід припинити російське свавілля там – звільнення цієї землі Збройними Силами України.
Відновити цю територію до довоєнних часів важко, кажуть наразі фахівці. Проте робити завчасні висновки також не варто, оскільки точні підрахунки збитків, можливість відновлення цієї території та необхідний на це час – питання, відповідь на які ми отримаємо тільки після деокупації Кінбурнського півострова.
Юлія Бойченко, «НикВести»
Оригінал статті: https://nikvesti.com/ua/articles/257682
Остані відгуки