Остані записи

Листопад 2026
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30  

Архів

«Озеро Солонець-Тузли під захистом закону: водоохоронна зона, прибережні захисні смуги та збереження природних екосистем»

Озеро Солонець-Тузли є важливим природним об’єктом, збереження якого потребує дотримання встановлених законодавством України вимог щодо охорони водних ресурсів, прибережних територій та природних екосистем.

Розташоване на Миколаївщині поблизу пониззя Березанського лиману, солоноводне озеро Солонець-Тузли має особливу цінність для збереження біорізноманіття. Частина його території має статус гідрологічного заказника місцевого значення «Солоне озеро» та входить до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Озеро і прилеглі ділянки належать до Смарагдової мережі Європи та відіграють важливу роль у збереженні птахів [5]. Охорона цього природного комплексу не може обмежуватися лише акваторією, адже стан водойми безпосередньо залежить від того, як використовуються прилеглі землі.

Водоохоронна зона: призначення та правовий режим

Відповідно до законодавства України, навколо озер та інших водних об’єктів передбачається встановлення спеціальних природоохоронних територій — водоохоронних зон і прибережних захисних смуг. Їх основне призначення полягає у запобіганні забрудненню та засміченню вод, збереженні водності, захисті прибережних екосистем, рослинного і тваринного світу.

Відповідно до статті 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією, на якій господарська діяльність регулюється спеціальними вимогами. Зокрема, на таких територіях забороняється використання стійких та сильнодіючих пестицидів, облаштування звалищ, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації, а також скидання неочищених стічних вод із використанням рельєфу місцевості.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проєктами відповідно до вимог законодавства.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 [3]. Межі визначаються відповідною землевпорядною та/або містобудівною документацією. Отже, водоохоронна зона не є тотожною прибережній захисній смузі: остання становить частину водоохоронної зони, для якої встановлено окремий, суворіший режим використання земель.

Прибережна захисна смуга навколо озера

Окремим механізмом охорони водного об’єкта є встановлення прибережної захисної смуги.

Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги виділяються в межах водоохоронних зон з метою охорони поверхневих вод від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Для озер законодавством передбачено нормативну ширину прибережної захисної смуги 100 метрів від урізу води в меженний період. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина такої смуги подвоюється і становить 200 метрів.

Прибережна захисна смуга встановлюється незалежно від категорії земель, на яких вона розташована, з урахуванням передбачених законом винятків.

Аналогічні засади закріплено у статті 60 Земельного кодексу України [2]. Водночас стаття 88 Водного кодексу України передбачає окреме правило для морів, морських заток і лиманів — за загальним правилом ширина прибережної захисної смуги становить щонайменше два кілометри. Для територій у межах населених пунктів закон визначає особливості встановлення таких смуг. З огляду на лиманне походження озера Солонець-Тузли, застосовний норматив щодо конкретної водойми необхідно визначати за її документально підтвердженим видом, а фактичні межі — за відповідною документацією. Наведені вище 100 і 200 метрів є нормативами для озер, а не підтвердженими межами конкретних земельних ділянок.

Таким чином, територія навколо озера Солонець-Тузли підлягає врахуванню як територія, щодо якої законодавством передбачено встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.

Яка діяльність обмежується у прибережній захисній смузі?

Відповідно до статті 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронними територіями з режимом обмеженої господарської діяльності.

У їх межах, зокрема, забороняються:

  • • розорювання земель, садівництво та городництво, крім передбачених законом винятків;
  • • зберігання та застосування пестицидів і добрив;
  • • будівництво баз відпочинку, дач, гаражів, стоянок автомобілів та інших споруд, крім прямо передбачених законодавством винятків;
  • • миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
  • • облаштування сміттєзвалищ, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів;
  • • інша діяльність, яка суперечить встановленому природоохоронному режиму.

Зазначені обмеження спрямовані на недопущення негативного впливу господарської діяльності на стан водного об’єкта та його прибережних природних комплексів.

Відповідні земельно-правові обмеження передбачено також статтею 61 Земельного кодексу України. Для прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів спеціальні вимоги визначають стаття 90 Водного кодексу України та стаття 62 Земельного кодексу України [1, 2].

Особливий режим територій природно-заповідного фонду

На ділянках, які входять до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава», поряд із вимогами водного та земельного законодавства необхідно дотримуватися режиму природно-заповідного фонду. Стаття 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює функціональне зонування національних природних парків: заповідну зону, зони регульованої та стаціонарної рекреації і господарську зону. Допустимість конкретної діяльності визначається з урахуванням режиму відповідної зони, положення про парк та проєкту організації його території [4]. Прилеглі землі, які не входять до парку, також підлягають установленим законом водоохоронним обмеженням, якщо розташовані в межах відповідних зон і смуг.

Значення дотримання природоохоронного режиму для озера Солонець-Тузли

Збереження озера Солонець-Тузли потребує комплексного підходу, який передбачає не лише охорону безпосередньо водного дзеркала, а й захист прилеглих земель, природної рослинності, місць існування тварин та екологічних зв’язків між водною і наземною екосистемами.

Врахування водоохоронної зони та прибережної захисної смуги під час планування землекористування, здійснення господарської діяльності, організації рекреації та проведення природоохоронних заходів є необхідною умовою збереження природного стану території.

Особливу увагу необхідно приділяти недопущенню забруднення водойми побутовими та іншими відходами, потрапляння неочищених стічних вод, руйнування природного рослинного покриву та порушення гідрологічного режиму.

Особливої уваги потребує сезонна мінливість водойми. Навіть у періоди значного обміління чи пересихання улоговина залишається складовою природного комплексу. Тимчасове скорочення водної поверхні не є підставою вважати прилеглі землі вільними від установлених законом обмежень.

Відповідальність за порушення водоохоронного режиму

Статтями 110 та 111 Водного кодексу України передбачено відповідальність за порушення водного законодавства та відшкодування завданих збитків. Залежно від характеру правопорушення і встановлених законом підстав можуть наставати дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова або кримінальна відповідальність. Відшкодування шкоди не усуває обов’язку вжити заходів для ліквідації негативних наслідків порушення [1].

Збереження озера Солонець-Тузли — це спільна відповідальність органів влади, місцевого самоврядування, землевласників, землекористувачів та громадян. Дотримання природоохоронного режиму, відповідальне землекористування і своєчасне запобігання забрудненню є необхідними умовами збереження водойми, її прибережних екосистем та біологічного різноманіття. Захищаючи береги озера сьогодні, ми зберігаємо його природну цінність для майбутніх поколінь.

Нормативно-правові та інформаційні джерела

Петренко Вікторія Іванівна, в.о. директора НПП «Білобережжя Святослава»

Курило Олександр Вікторович, провідний інженер з охорони тваринного світу

ВДО ПЗФ НПП «Білобережжя Святослава»

«Розвиток громад без шкоди для природи: Мінекономіки затвердило нові методичні рекомендації»

🌿Мінекономіки затвердило Методичні рекомендації щодо збереження природи під час розвитку громад. 

🔹Нові рекомендації допоможуть громадам завчасно оцінювати екологічні ризики під час підготовки містобудівної документації.

🌳🌊Особливу увагу зосередили на захисті природних оселищ, лісів, водно-болотних угідь, об’єктів природно-заповідного фонду та територій Смарагдової мережі. 

📃Документ розроблений за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Ознайомитися з повним текстом можна за посиланням.

ВДО ПЗФ НПП «Білобережжя Святослава» та
за матеріалами Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу

«Збережімо маленьке життя: великі таємниці зимівлі комах»

🐞 Комахи взимку: як маленькі мешканці природи переживають холод і чому важливо зберігати місця їхньої зимівлі?

З настанням холодів життя в природі поступово змінюється. Комах стає дедалі менше, проте це не означає, що вони зникають. Насправді багато видів мають надзвичайно цікаві механізми пристосування до зимових умов.

На відміну від ссавців і птахів, комахи є холоднокровними організмами. Температура їхнього тіла залежить від температури навколишнього середовища. Тому з настанням холодів їхня активність значно знижується, а життєві процеси сповільнюються.

Одним із головних механізмів переживання несприятливого періоду є діапауза — особливий стан фізіологічного спокою, під час якого сповільнюються обмін речовин, ріст і розвиток організму. Це дає змогу комахам витрачати менше енергії та переживати тривалий період холоду й нестачі їжі.

Деякі види обирають іншу стратегію — міграцію. Найвідоміший приклад — метелик монарх (Danaus plexippus), який долає значні відстані, переміщуючись до місць зимівлі.

Для багатьох комах важливе значення має не лише температура повітря, а й наявність природних укриттів. Опале листя, сухі стебла рослин, відмерла деревина створюють умови для безпечної зимівлі.

Осіннє й зимове прибирання територій часто передбачає повне видалення опалого листя, сухих рослин і відмерлої деревини. Проте надмірне втручання в природне середовище може мати негативні наслідки для біорізноманіття.

ВДО ПЗФ НПП «Білобережжя Святослава» та
за матеріалами із Facebook сторінки Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу

«Володарі неба: крилаті велетні та дивовижні секрети їхнього польоту»

🦅 Розведіть руки в сторони. А тепер уявіть птаха, розмах крил якого приблизно вдвічі більший.

Саме такий масштаб має мандрівний альбатрос — рекордсмен серед сучасних птахів. Найбільший підтверджений розмах його крил становить 3,63 метра. Це відстань від кінчика одного повністю розправленого крила до кінчика другого. Поруч із таким птахом людина з розведеними руками здається напрочуд маленькою.

Та найдивовижніше — як ці велетні користуються своїми крилами. Вони здатні долати величезні відстані, ощадливо витрачаючи сили й використовуючи рух повітря.

🌊 Мандрівний альбатрос: океанський мандрівник, якому допомагає вітер

Його довгі вузькі крила чудово пристосовані до ширяння над океаном. Альбатрос використовує різницю у швидкості вітру на різній висоті: піднімається, повертає, знижується й знову набирає висоту. Так він отримує енергію від рухомого повітря та може довго летіти без частих помахів крил.

Ця техніка називається динамічним ширянням. Вона допомагає птахові долати тисячі кілометрів у пошуках їжі над Південним океаном. Для нього вітер — справжній рушій подорожі.

👑 Королівські альбатроси: велетні з новозеландських островів

Південний і північний королівські альбатроси також належать до найбільших морських птахів. Їхні гніздові території розташовані в Новій Зеландії та на її віддалених островах.

Розмах крил північного королівського альбатроса перевищує три метри. Впізнати дорослого птаха допомагає поєднання білого тіла й темної верхньої поверхні крил, тоді як у південного на крилах більше білого. Здалеку вони можуть здаватися схожими, але для орнітолога ці деталі — важливі підказки.

🐟 Пелікани: величезні крила й командна риболовля

Рожевий і кучерявий пелікани вражають не лише розмірами. Вони можуть полювати спільно: група птахів зганяє рибу, полегшуючи одне одному ловлю.

Знаменитий горловий мішок пелікана працює як сачок. Птах захоплює здобич із водою, відціджує воду й ковтає рибу. Постійно зберігати там запас їжі він не збирається — це насамперед знаряддя риболовлі.

І цих велетнів можна зустріти в Україні. Рожеві та кучеряві пелікани трапляються, зокрема, у Придунав’ї та на південних водоймах. Птахи такого масштабу — частина нашої природи, яку особливо важливо берегти.

🏔️ Андський кондор: понад п’ять годин без жодного помаху

Кондор із розмахом крил приблизно 3,2 метра використовує висхідні потоки повітря, щоб набирати висоту й ширяти над гірськими ландшафтами.

Дослідники закріпили на кондорах прилади, які реєстрували рухи під час польоту. У зібраних записах птахи махали крилами лише близько 1% часу польоту. Один кондор подолав приблизно 172 кілометри за понад п’ять годин без жодного помаху.

Уявіть цю подорож: п’ять годин у повітрі, а крила майже весь час просто розправлені. Саме такою ефективною може бути природна майстерність польоту.

📏 Як правильно читати цифри на ілюстрації

Наведені значення описують великі або рекордні показники, а не розмір кожного представника виду. Розмах залежить від конкретного птаха, а в різних джерелах межі можуть відрізнятися. Тому сантиметри варто сприймати уважно, а саму добірку — як знайомство з крилатими велетнями.

Коли бачиш такого птаха в небі, важко одразу оцінити його справжній розмір. І лише порівняння з людиною допомагає зрозуміти: над нами пролітають живі істоти з крилами завширшки понад три метри.

Кого з цих птахів вам найбільше хотілося б побачити в польоті?

За матеріалами із Facebook сторінки “Порадниця“.

Відділ еколого-освітньої роботи НПП “Білобережжя Святослава”

«Друге життя речей — нові можливості для природи: до Всесвітнього дня рециклінгу»

♻️ 15 листопада — Всесвітній день рециклінгу: ресурс, який не варто втрачати

Стара річ не завжди означає непотрібну. Скляна банка може стати ємністю для зберігання, дерев’яні меблі — отримати нове покриття, одяг — перетворитися на корисну річ після ремонту. А матеріали, які вже втратили своє призначення, за наявності відповідної інфраструктури можуть повернутися у виробництво.

Рециклінг допомагає скорочувати потребу у видобутку первинної сировини, зменшувати обсяги захоронення відходів і раціональніше використовувати природні ресурси.

Водночас шлях до ощадливого використання ресурсів починається значно раніше, ніж відходи потрапляють на переробку.

🌱 Що кожен може зробити вже зараз?
– Купувати речі з урахуванням реальної потреби, не створюючи зайвих відходів.
– Обирати товари з мінімальною кількістю упаковки.
– Використовувати багаторазові торбинки, пляшки та контейнери.
– Ремонтувати техніку, одяг і предмети побуту замість передчасної заміни.
– Передавати речі, якими більше не користуєтеся, тим, кому вони потрібні.
– Обирати продукцію з перероблених матеріалів, коли це можливо.

♻️ Рециклінг має сенс тоді, коли матеріали повертаються в обіг. А найкращий спосіб скоротити кількість відходів — не створювати зайвих.

ВДО ПЗФ НПП «Білобережжя Святослава» та
за матеріалами
Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу