У морі біля Очакова можна знайти тисячі винних амфор

А вчені планують підняти цілий корабель, який віз вантаж вина з Ольвії до Греції.

Миколаївські учені з Інституту історії та права Національного університету імені Василя Сухомлинського сподіваються, що незабаром з Кінбурнською косою буде пов’язаний ще один унікальний об`єкт античної доби: грецький торговий корабель із острова Фасос чи Хіос кінця V – середини ІV ст. до н.е.

Нещодавно розвідувальна археологічна експедиція під керівництвом викладача університету Олександра Смирнова підняла із дна Чорного моря поблизу Очакова кілька грецьких амфор, у яких, ймовірно, везли до Ольвії вино.

Знахідки були розкидані неподалік одна від одної. Це наводить науковців на думку, що поруч слід шукати і саме судно, яке, можливо, затонуло через морську аварію.

Минуле хоче говорити…

Такого сплетення епох, як на Кінбурнській косі, на Миколаївщині більш ніде не знайдеш. Цей великий піщаний масив утворився на місці давньої дельти Дніпра близько 20 тисяч років до н.е. Колись ця земля була лісиста (Гілея з грецької – край лісів). Геродот у V ст.до н.е. писав, що тут греки-колоністи поклонялися богам і влаштовували спортивні змагання.

Під час морських походів на Константинополь на Кінбурнській косі зупинялися дружини київських князів Аскольда, Діра, Олега, Ігоря, Святослава. У 1787 році Суворов розгромив тут турецький десант. В поселенні Васильків стояв козацький кіш. Його отамани Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антін Головатий брали укріплення на острові Березань, штурмували Очаків.

Словом, з заповідним півостровом, береги якого роз’єднують і з’єднують чисті води Чорного моря і Дніпро-Бузького лиману, пов’язані історичні події та унікальні археологічні знахідки.

Зазвичай, така територія народжує цікаві легенди. Може, знайдені грецькі амфори і затоплений корабель незабаром ляжуть в основу романтичної легенди про любов і відвагу, зраду та підступ…

Але спочатку археологам треба розкрити таємницю призначення вантажу, знайти особисті речі команди, листи та інші артефакти. Нова знахідка – це той рідкісний випадок, про який кажуть, що минуле само хоче з нами говорити.

«Одну із амфор знайшли єгері: обходили берег Кінбурнської коси й побачили темний предмет, який до берега прибили морські хвилі, – розповідає заступник директора Науково-дослідного центру охоронно-археологічної служби України у Миколаївській області, викладач Інституту історії та права Національного університету імені Сухомлинського Олександр Смирнов. – Знахідку передали дирекції Національного природного парку “Білобережжя Святослава” (до якого входить Кінбурнська коса), а далі перевезли до історичного музею в Очакові, звідки нам і повідомили про нього.

Галера чи трієра

– Ми відразу ж приїхали в Очаків, адже не часто буває, щоб отак, “на блюдечку з голубою каймою” – артефакт! – розповідає Олександр Смирнов. – Пересвідчилися, що це дійсно амфора кінця V – середини ІV ст. до н. е. Одразу ж вирішили провести спільну підводну експедицію (із співробітників нашого Інституту історії та права й спеціалістів комплексної експедиції з виявлення об’єктів підводної археологічної спадщини під керівництвом Сергія Воронова).

Майже місяць пішов на підготовку дозвільної документації для проведення підводних робіт. Треба було зареєструвати нову дослідну програму в Управлінні культури та отримати дозвіл на перелік видів досліджень від Мінкультури. Зрештою, у жовтні вдалося здійснити пошукові роботи.

Водолази, які обстежували морське дно навпроти місця знахідки, підняли на поверхню ще три амфори. Походження одної із них нам невідоме, друга – з грецького острова Фасос, третя – Хіос. Усі знахідки передали на детальне дослідження у Київ в Інститут археології АН України. Дивно, що під водою ми виявили сліди дайверів.

– Як дайвери раніше за археологів знайшли це місце?

– Відтоді, як єгері знайшли першу амфору, інформація просочилася в Інтернет. При зануренні ми виявили близько 20 чітких впадин, з яких зовсім недавно було вилучено амфори.

– Які завдання ставила перед собою експедиція, і чи вдалося їх вирішити?

– Нам треба було локалізувати місце знаходження генерального вантажу, який висипався із затопленого корабля, визначити площу, яку він займає, та підняти на поверхню новий археологічний матеріал.

Зараз готуємо усі необхідні документи, щоб поставити цей об’єкт археологічної спадщини на облік та взяти під охорону держави, прикордонної служби і Служби безпеки України. Це була розвідувальна експедиція, і вона досягла мети. Наступним етапом має стати ґрунтовне дослідження, яке без належного фінансування провести неможливо.

– Які висновки ще можна зробити після першої експедиції?

– У нас немає сумніву, що затонув торговельний корабель, завантажений вином з островів Хіос та Фасос. В амфорах такого типу могли перевозити й оливкову олію. Але на стінках чітко зберігся винний камінь. Завершуємо комплексний аналіз його залишків, щоб знати хімічний склад вина, яке воно було (сухе, кріплене), з яких сортів винограду.

На дні амфори покриті глибоким мулом, і щоб проводити дослідження далі, потрібна спеціальна техніка, відсмоктувальні помпи, інші механізми. Хочеться знати, чому загинув корабель – сів на мілину, через погоду, аварійні пошкодження чи помилки в керуванні… Діставши на поверхню його останки, можна буде сказати, що це було – галера, трієра, торгове судно…

Антична знахідка – величезний пласт інформації щодо життя того часу: торговельних та людських відносин, суднобудування і так далі. Крім амфор, сподіваємося знайти рештки особистих речей команди. Адже йшов іноземний корабель, що був повністю екіпірований.

Там були і предмети вжитку, їжа, одяг, пошта, листи, посилки… Вони можуть бути для науки ще ціннішими, ніж амфори. Листи тоді писали на свинцевих пластинках, а не на папірусі. Посилки, як і нині, колись передавались по морю та по суші. Нічого не міняється: 3-2,5 тисячі років до нашої ери люди так само будували стосунки, родичалися, товаришували…

Присмак античної епохи…

Олександр Смирнов припускає, що затопленими можуть бути тисяча амфор. Любителів екстравагантних знахідок попередив: у амфорах марно шукати вино у натуральному вигляді! Вино, навіть у посуді, закупореному воском, за 2,5 тисячі років перетворилося на винний камінь.

– Що приваблює мисливців за амфорами? Вони ціняться на “чорному ринку”?

– Для археології антична амфора – безцінна. Одиниця такого антикваріату, здобутого піратським способом, ціниться від 300 до 400 доларів. А піратська експедиція – недешева. Потрібен катер, навігаційні прилади, обладнання для роботи під водою.

Зазвичай багатими людьми керує азарт екстремального задоволення. Наприклад, за п’ять тисяч доларів недосвідченому молодому дайверу, який отримав дозвіл на проведення підводних занурювань, можна самостійно потрапити на судно, якому понад дві тисячі років до нашої ери, знайти там амфору і забрати її з собою.

В Інституті історії та права Національного університету імені Василя Сухомлинського вважають, що із проведенням ґрунтовної наукової археологічної експедиції не можна відкладати далі, ніж до весни. Зазвичай у тому місці, де знайдено амфори, глибина дна – шість метрів. А нині – п’ять метрів!

Бо водні течії, що омивають Кінбурнську косу на самому стику моря і лиману, мають здатність піднімати або розмивати висоту намулу. Це й посприяло викриттю загиблого корабля. Щоб повністю дослідити місце аварії, її причини, тип корабля та інше,на думку археолога Олександра Смирнова, потрібна експедицію мінімум із 20 спеціально підготовлених фахівців. Це три зміни професійних аквалангістів та підводників-фотографів, креслярів, конструкторів, які за два тижні роботи зможуть дати потрібні відповіді.

– І що далі?

– Корабель треба буде піднімати на поверхню, – відповідає мені Олександр Смирнов. – Адже піднімали з дна чайку на Хортиці. Це не проблема. Судно здіймають з дна по частинах, ще у воді обробивши спеціальним розчином, який не допустить його псування від контакту із киснем. Потім вологу можна буде випалювати або виморожувати – технологій нині є чимало. Головне – під водою зробити детальні фахові креслення споруди. А потім знахідку можна буде повністю реставрувати та зробити археологічною окрасою Кінбурну – туристичним брендом цієї місцевості.

На думку археологів, не варто забувати, що це територія Національного парку “Білобережжя Святослава”, де предмети морського дна зможуть наживо експонувати туристам минувшину. Ідей багато, а поки що справа залишається за визначенням інвестора експедиції: ним стане держава, чи треба шукати спонсорів…

Олександра МЕНТЕЛЬ.

Фото автора

за матеріалами газети “Голос України” від 07.12.2012