Такі схожі і такі різні кермечники
В біології дуже часто зустрічаються вельми схожі один одного різні види, які можуть розрізнити лише фахові спеціалісти. Іноді такі види називають «видами-двійниками». Вони зустрічаються скрізь навколо нас, і майже серед усіх груп живих організмів – від мікросвіту вірусів та бактерій до квіткових рослин, птахів та ссавців. Один з таких прикладів – два види роду Кермечник (або Гоніолімон) – роду рослин, який отримав свою назву від тюркського kermak – гірка трава або дубільний корінь, що пов’язано з великою кількістю дубільних та гірких речовин у хімічному складі рослин. Перший з них – більш широко розповсюджений Гоніолімон татарський, другий – рідкісний та ендемічний Гоніолімон злаколистий.
Гоніолімон татарський, або кермечник татарський (Goniolimon tataricum) – це багаторічна рослина родини кермекових. Вид поширений у посушливих місцевостях Європи, Західної Азії та Північної Африки. В Україні кермечник татарський поширений по всьому степу, але на Правобережжі трапляється дещо рідше та лісостепу. У степовій зоні поширений на каштанових ґрунтах і чорноземах, де зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами.
Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10-40 см та завширшки 30-45 см. Корінь завдовжки до 1 м, міцний, стрижневий з численними бічними корінцями. У верхній частині корінь переходить у каудекс – товстий, простий або коротко розгалужений на 2-4 частини. Стебла нечисленні (2-4), прямостоячі, ширококрилаті, у нижній частині дуже кутасті, починають вилчасто галузитися від середини або нижньої третини висоти. Головний пагін напіврозетковий. Нижні листки зібрані в прикореневу розетку, листки, еліптично-ланцетні, серединні та верхівкові – сидячі, дрібні. Загалом листки голі, жорсткі, світло-зелені, вкриті численними вапнистими цятками. Стеблові листки склероморфні, лускоподібні. Пагони цієї рослини мають коротке і негусте опушення. Квітконоси – 1-2, вони зелені, з середини сильно розгалужені. Суцвіття дуже густе, має вигляд несправжніх волотей завдовжки до 30 см та завширшки до 15 см. На початок цвітіння суцвіття має форму парасолі, наприкінці цвітіння і при достигання насіння набуває кулястої форми. Квітки актиноморфні, двостатеві, п’ятичленні, із подвійною оцвітиною, фіолетового кольору. Після достигання насіння суцвіття висихає, набуває бурувато-жовтого кольору. Плід – однонасінна коробочка. Квітне у червні-липні. Квіти запилюються комахами. Після достигання насіння у липні-серпні сухе суцвіття відламується біля самої основи і в неушкодженому вигляді переноситься вітром (цьому сприяє його майже куляста форма). Через цю особливість рослина отримала народну назву «перекотиполе». Під час цих «мандрів» відбувається розсіювання насіння (анемохорія).
Гоніолімон татарський в природі розмножується насінням, у культурі можливе вегетативне розмноження поділом каудексу. Він дуже чутливий до зміни середовища, тому в місцях значного антропогенного впливу вид стає нечисельним.
На території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами по всій території. У липні-серпні 2025 році виявлено 4 локалітети на схилах озера Солонець-Тузли.
Він використовується як декоративна рослина – у садівництві та при оформленні сухих букетів. До початку повного розкриття квіток суцвіття можна зрізати й засушити у підвішеному стані. При цьому вони не втрачають ані форми, ані кольору.
Корені цієї рослини містять багато дубильних речовин, втім, як промислову сировину її не використовують. Натомість, кермечник татарський можна застосовувати для рекультивації порушених ґрунтів, особливо в посушливих місцевостях, де відтворення трав’яного покриву утруднене. Довгий корінь гоніолімону, що проникає на значну глибину, добре затримує часточки ґрунту, запобігаючи його вимиванню чи вивітрюванню.
В Україні гоніолімон татарський підлягає охороні у Кіровоградській, Полтавській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях він занесений до регіональних Червоних списків рослин.
Гоніолімон злаколистий, або кермечник злаколистий (Goniolimon graminifolium) – багаторічна рослина родини кермекових. Це північнопричорноморський ендемічний вид з диз’юнктивним ареалом, який скорочується. Поширений на території Причорномор’я в Україні і росії: (від пониззя Південного Бугу до Нижнього Дніпра а також правобережної частини Нижнього Поволжя). В Україні поширений в межах 3 областей: Миколаївська, Херсонська, Запорізька, у злаковому степу – на піщаних аренах і річкових пісках Нижнього Побужжя, Інгулу, Інгульця та Нижнього Придніпров’я. Тобто, у степовій зоні поширений на піщаних і супіщаних ґрунтах, де зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами.
Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 20-40 см заввишки. Корінь завдовжки до 1 м, міцний, стрижневий з численними бічними корінцями. Стебло прямостояче, у верхній частині щитковидно-гіллясте, з тригранними вузькокрилатими гілочками. Стеблові листки лускоподібні, ланцетні або яйцеподібно-ланцетні, з країв плівчасті, прикореневі листки лінійно-ланцетні до вузьколінійних, із загорнутими всередину краями, голі. Квітконосні пагони поодинокі або нечисленні, прямостоячі, внизу тонко борозенчасті, вище розгалужені гранисті з ледве помітними крильцями, голі. Суцвіття розлоге, колоски одноквіткові, на кінцях гілочок утворюють довгі й рідкі однорядні колосоподібні суцвіття. Плід – однонасінна коробочка. Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням та поділом кореневища.
Гоніолімон злаколистий – стенопотний вид, дуже чутливий до зміни середовища. Тому знищення екопотів внаслідок заліснення піщаних арен та рекреаційних навантажень на екосистеми, збирання рослин на букети, вплив військових факторів призводить до знищення виду.
На території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами по всій території Кінбурнського півострова.
Гоніолімон злаколистий – рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. Охороняється на території Чорноморського біосферного заповідника заповідника, Національного заповідника «Хортиця», Національного природного парку «Білобережжя Святослава», Регіонального ландшафтного парку «Кінбурська коса» та інших заповідних об’єктів.
Мельничук Світлана,
провідний науковий співробітник НПП “Білобережжя Святослава”
Зробимо Україну чистою! – 2025
Чергова та вже традиційна Всеукраїнська акція «Зробимо Україну чистою! – 2025» для нашого НПП «Білобережжя Святослава» стартувала на території озера Солонець – Тузли в Коблівській територіальній громаді 4 вересня ц.р. Працівники національного природного парку «Білобережжя Святослава» здійснили «рейд чистоти» до озера Солонець -Тузли, територія якого входить до складу нашого парку. Звісно, щоденні обходи території, природоохоронні рейди, що регулярно проводять співробітники Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення сприяли тому, що на цій ділянці практично відсутнє сміття. Знайдені не багаточисельні пластикові пляшки зібрані та відправлені на звалище. А працівники відділення отримали заслужену Подяку від координатора Всеукраїнської акції «Зробимо Україну чистою!».
Крім наведення порядку та чистоти, проведено фенологічні дослідження рослин прибережної смуги на прикладі зростання солеросу. А також встановлено та налагоджено роботу електронної метеостанції.
На цьому наша робота по впорядкуванню та очищенню природно-заповідних територій не закінчується! Попереду – нові акції чистоти біля офісної будівлі парку та території навколо озера. Зробимо Україну чистою разом!
Колектив НПП “Білобережжя Святослава”
Пташине різноманіття оз. Солонець-Тузли
Солоноводне озеро Солонець–Тузли має площу 375,0 га, розташоване поблизу пониззя Березанського лиману між с. Тузли та с. Рибаківка (рис.). У радянські часи озеро розділено дамбою на верхню та нижню частини. Більша частина озера з 1984 р. має статус гідрологічного заказника місцевого значення, а в 2012 р. включена до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Все озеро з прилеглими ділянками є об’єктом Смарагдової мережі Європи та разом з Березанським лиманом включено до складу територій важливих для збереження птахів (IBA-територія).
Високий міжнародний та національний природоохоронний статус озера значною мірою направлений на збереження видів птахів котрі охороняються Бернською конвенцією та занесені до Червоної книги України. Також тут мешкають види занесені до Червоного списку Миколаївської області та інших природоохоронних переліків.
Історія досліджень птахів озера Солонець–Тузли сягає понад 120 років. На початку ХХ ст. тут збирав кладки та здобував птахів препаратор Херсонського обласного краєзнавчого музею Т. Барей. Більша частина колекції птахів до нашого часу зберігається в колекції зазначеного музею.
З липня 1903 р. до травня 1906 р. в околицях м. Очаків проводив спостереження військовий та мисливець Дмитро Олександрович Подушкін. За результатами досліджень він підготував ґрунтовну статтю: «Заметки о перелетах и гнездовании птиц в окр. Днепровского лимана» котра містить і дані про птахів оз. Солонець-Тузли, які він називав Тузлівськими соляними промислами (Подушкин, 1913).
Сучасний період досліджень охоплює понад 25 років. Загалом пташине населення озера Солонець-Тузли з прилеглою водозахисною смугою подібне до Кінбурнського півострова. Але тут гніздиться кілька видів, відсутніх на Кінбурнському півострові: сиворакша, плиска жовта, трав’янка лучна, трав’янка чорноголова. Саме озеро є важливим місцем концентрації водно-болотяних видів птахів, чисельність і видовий склад яких залежить від рівня води та кормової бази, особливо ракоподібної тварини – артемії соляної. Серед них галагаз, кулики, крячки, мартини та інші.
На озері гніздяться занесені до Червоної книги України: кулик-довгоніг (фото 1), чоботар (фото 2), морський пісочник (фото 3), малий крячок (фото 4). Вони влаштовують гнізда на землі, мілководді, острівцях (фото 4–6); сиворакша (фото 7) – в норах в урвистих берегах озера. Важливе значення озеро має також для підтриманні життєдіяльності качки-галагаза (фото 8) – занесеної до Червоного списку Миколаївської області. Галагаз тут розмножується та тримається у позагніздовий період зграями з сотень і більше особин.
Орнітолог РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава»
Костянтин РЕДІНОВ
Колектив НПП взяв участь у науково-практичній конференції
15-17 серпня 2025 року делегація Національного природного парку “Білобережжя Святослава” у складі в.о. директорки парку – Петренко В.І., начальника Покровсько-Хуторського ПНДВ – Шалаєвського В.В., начальниці відділу еколого-освітньої роботи та рекреації – Тарабан С.В., провідного співробітника науково-дослідного відділу – Мельничук С.С. відвідали науково-практичну конференцію «КІНЬ У КУЛЬТУРІ ГУЦУЛІВ», яка відбувалася у науково-просвітницькому центрі Національного природного парку «Гуцульщина».
15 серпня 2025 року на конференції були презентовані матеріали про диких коней Кінбурнського півострова, які зацікавили представників Конярства України, оскільки вони є нащадками породи Мустанг, а їх порода сформувалася природнім шляхом внаслідок здичавіння та адаптації до умов життя на Кінбурнському півострові. Вони цікаві для науковців-конярів як з екстерєрноі, так і з генетичної точки зору. В майбутньому, після де окупації Кінбурнського півострова, планується наукова співпраця у цьому напрямку.
Також 15 серпня відвідали екскурсію Науково-просвітницьким центром парку: лабораторії екологічного та мігологічною моніторингу; музейні кімнати природи: гербарну, лікарських рослин, геологічну, дендрологічну, гуцульського коня, а також гуцульську світлицю. Обговорили з науковими співробітниками парку способи збереження та відновлення популяцій рідкісних видів рослин та грибів та можливості моніторингу в умовах військового стану.
16-17 серпня 2025 року відвідали благодійний фестиваль “Огир – фест”, який був присвячений 100-річчю з часу заснування в м. Косів Спілки конярів Гуцульської породи коней. Також обговорили з колегами напрямки та перспективи розвитку еколого-освітньої діяльності в умовах військового стану та можливої співпраці установ.
Щиро дякуємо за запрошення та організацію заходів!
Низький уклін Воїнам ЗСУ за можливість вільно працювати і проводити подібні заходи!!!
Колектив НПП “Білобережжя Святослава”
Екскурс в історію збереження унікального витвору природи-озера Солонець-Тузли
Дивовижне і цілюще озеро Солонець -Тузли розкинулося між селами Рибаківка та Тузли Миколаївського району Рибаківської СТГ. Його назва походить від тюрського tuz – “сіль” або турецького tuzlu – “солоний”. Знаходиться воно в шести сотнях метрів від Чорного моря і на відстані 1,5 км від Березанського лиману. Виблискує озеро рівною гладдю, коли йдуть дощі та сніжиться кристалами солі пекучим літом, коли вода випаровується. Воно справді схоже на засніжену рівнину, це чудо-озеро, серед гарячого південного степу. Ноги провалюються в сніговий покрив солі по коліно, а там – в’язкий чорний мул, сапропель, а сліди відразу ж заповнюються ропою. Цю місцину здавна люди використовували, як для добування «білого золота» – солі, так і для лікування важких хвороб. Історики стверджують, що на протязі 1882-1915р. тут було здобуто близько 725 000 пудів солі. Вже сучасні вчені визначили, що ропа тут хлоридно-сульфатно- гідрокарбонатнанатрієво-магнієво-кальцієва. А ось аналізи Українського науково- дослідного інституту дитячої курортології та фізіотерапії, відповідно до листа № 01-12/470 ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології міністерства охорони здоров’я України» щодо природних лікувальних ресурсів озера Солонець-Тузли від 13.08.2020 року, також підтверджує цілющі лікувальні властивості солі, ропи та грязей чудесного озера. Тож недаремно у 2009 році ця унікальна територія ввійшла до складу новоствореного національного природного парку «Білобережжя Святослава», Указ про створення якого був підписаний Президентом України. До складу Парку ввійшли території Очаківського та Березанського районів Миколаївської області на площі більше 35 тисяч гектарів. В 2012 році запрацювала адміністрація Парку, були створені всі відділи та 4 природоохоронні науково-дослідні відділення, серед них – і Рибаківське, що опікувалося саме територією озера та прилеглих до акваторії ділянок. Активно проводилися еколого-освітні, наукові та природоохоронні заходи,http://www.ochakiv.info/articles/5153641115680768, дослідження, акції, http://www.ochakiv.info/articles/5640311980163072 зустрічі, конференції, навчання. Але разом з цим, висока антропогенна навантаженість влітку відпочивальниками з усіх куточків України та з найближчих курортних селищ Рибаківка та Коблево, створювало напружену ситуацію не тільки з накопиченням відходів. Також викликало обґрунтоване занепокоєння можливість забруднення каналізаційними стоками суміжних з територією озера, що увійшла до складу НПП «Білобережжя Святослава», низинних ділянок, а через них і основної частини самого озера з втратою лікувальної цінності його столітніх покладів.http://www.ochakiv.info/articles/5682135155343360 Для покращення санітарного стану парку працівники НПП «Білобережжя Святослава», разом з волонтерами, регулярно організовували екологічні акції з прибирання, такі як «Чисті пляжі», «День Великого Лиману», «Міжнародний День Чорного моря», «Зробимо Україну чистою» та «Солоне прибирання». Збереження та розмноження озерної та приозерної флори та фауни – важливі задачі, які ставить сьогодення перед екопрацівниками. Для цього співробітники відділу охорони та наукового відділу докладали максимальних зусиль для створення комфортних умов для існування та розмноження місцевих видів фауни. Це спорудження штучних острівців, шпаківень, совятників, нір, гнізд для проживання та гніздування коловодної орнітофауни, виготовлення та встановлення годівниць та інш. Також, важливими природоохоронними є попереджувальні заходи, серед яких проведення роз’яснювальної роботи серед місцевого населення та відвідувачів унікального куточка південних степів – цілющого озера Солонець –Тузли, встановлення інформаційних табличок та попереджувальних знаків. І над цими завданнями завжди ефективно працювали робітники парку.
Сьогодні, коли жорстока війна спалює все на своєму шляху, це унікальне та чудове озеро залишається єдиною не окупованою територією парку, адже Кінбурнський півострів страждає та горить від агресора. І сьогодні, як і в попередні довоєнні роки, працівники національного природного парку «Білобережжя Святослава» продовжують охороняти, вивчати, прибирати цю маленьку перлинку нашого південного степу, як солону сльозинку зраненої України. Численні наукові дослідження, природоохоронні заходи, екологічні акції по прибиранню та благоустрою території, – все це повсякденна робота співробітників, які обрали своїм покликанням збереження природи для наступних поколінь вільних українців!
Фото з архівів НПП “Білобережжя Святослава” оз. Солонець-Тузли
Зустріч керівництва НПП “Білобережжя Святослава” в Миколаївській обласній раді
. Значуща та важлива зустріч відбулася 4 липня, напередодні Дня працівників природно-заповідної справи для НПП «Білобережжя Святослава». І це зустріч з керівництвом Миколаївської обласної ради – головою Антоном Табунщиком, заступниками Ігорем Щербиною та Денисом Андрєєвим, під час якої обговорили питання діяльності та перспективи розвитку Парку. Адже значна частина парку розташована на території Кінбурнського півострову та з початку повномасштабного вторгнення перебуває в окупації. Через військові дії унікальні природні екосистеми Парку зазнали значних пошкоджень. Єдиною неушкодженою та неокупованою територією в межах Парку є озеро Солонець – Тузли, що знаходиться в межах Коблівської ТГ. Адміністрацією та фахівцями НПП «Білобережжя Святослава» здійснюється системна та кропітка робота по збереженню цього унікального куточка природи, популяризації його природних комплексів, здійснюється і активна співпраця із територіальними громадами задля подальшого розширення меж національного природного парку. А в перспективі – поєднання збереження природної спадщини з інтересами громад – зокрема створити нові можливості для місцевих жителів, забезпечити охорону довкілля та розвиток території. Крім того, з нагоди Дня працівників природно-заповідної справи Почесними Подяками Миколаївської облради нагороджені Вікторія Петренко – в.о.директора НПП “Білобережжя Святослава”, начальник Покровсько -Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Володимир Шалаєвський та науковий співробітник науково-дослідного відділу Євгеній Касьянов. Дякуємо за щоденну працю навіть в надскладних умовах, вірність справі та витримку! Зі святом, колеги!
***Використані фото з офіційного сайту Миколаївської обласної ради
Участь у круглому столі на тему “Розвиток природно-заповідної справи на Миколаївщині: виклики та перспективи”
Напередодні Дня працівників природно-заповідної справи для НПП «Білобережжя Святослава» були насичені яскравими зустрічами та приємними подіями. Так, 4 липня відбувся круглий стіл на тему: «Розвиток природно-заповідної справи на Миколаївщині: виклики та перспективи», що пройшов у Центральній міській бібліотеці м.Миколаєва ім. М. Л. Кропивницького. У заході взяли участь представники установ природно-заповідного фонду, органів влади, екологи, науковці, громадськість Миколаївщини.
Звіт про діяльність Національного природного парку «Білобережжя Святослава» представила учасникам круглого столу в.о.директороа Вікторія Петренко. Також значна увага була приділена питанню фіксації шкоди, завданої довкіллю внаслідок повномасштабного вторгнення росії екосистемам Кінбурнського півострова, про що доповів Андрій Кузюк, в. о. першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу. Під час заходу були вручені Почесні грамоти Миколаївської ОВА в.о директору НПП “БІлобережжя Святослава” Вікторії Петренко, начальнику Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Володимиру Шалаєвському за вагомий внесок у збереження природної спадщини Миколаївщини. Щиро вітаємо з заслуженою нагородою та бажаємо міцного здоров’я, натхнення, успіхів у роботі та сил для подальшої плідної діяльності на благо природи та нашого спільного майбутнього! Нехай Ваша відданість справі примножує природну красу України!
Публікація От Тарабан С.В. Начальник еколого-освітньої роботи та рекреації
***Фото з сайту Миколаївської ОВА
Проведення польових робіт
Експедиція на території НПП “Білобережя Святослава” (озеро Солонець – Тузли) у складі начальника Покровсько-Хуторського ПНДВ Шалаєвського В.В. та доцента кафедри екології та природоохоронних технологій Мельничук С.С.
Проведено спостереження на фенологічних пунктах та феномаршрутах, пробних площах. Здійснено фотомоніторинг видів флори та фауни.
Зафіксовано масове цвітіння Iris pumila L. , Vinca minor L., Viola arvensis Murray, Muscari neglectum Guss. ex Ten. Регіонально рідкісний вид Миколаївської області Bellevalia sarmatica (Pall. ex Miscz.) Woronow тільки почала формувати вегетативні погони.
Виявлено 30 особин рідкісного виду, який занесено до ЧКУ Morchella steppicola Zerova.
Відділ державнолї охорони Парку
Виїзд на територію оз. Солонець-Тузли
Серед тих, кому доручено здійснювати заходи з охорони та збереження найцінніших територій в Україні – працівники служби державної охорони природно -заповідного фонду. Навіть у складних обставинах вони продовжують виконувати свою важливу роботу.
Так 15.03.2024 спеціалістами відділу державної охорони та працівниками Покровського- Хуторського ПНДВ НПП “Білобережжя Святослава” було проведено робочий виїзд на територію гідрологічного заказника оз. Солонець-Тузли, з метою проведення нагальних заходів з інспектування та обстеження даної території.
Також, було перевірено стан встановлених раніше годівниць, штучних острівців для гніздування коловодних птахів на території озера та перевірено стан раніше встановлених попереджувальних протипожежних та інформаційних знаків та стендів.
За результатами даного виїзду були, також, визначені подальші природоохоронні заходи та роботи на основі перевіреної та обстеженої
Відділ державної охорони
Остані відгуки