Нашим провідним науковцем Редіновим К.О. було прийнято онлайн участь у XIV Всеукраїнській краєзнавчій конференції учнівської молоді «Мій рідний край, моя земля очима сучасників» (листопад 2023 р. м. Миколаїв), секція – екологічне краєзнавство.

Кінбурнська коса – це скарбниця краєзнавства взагалі про що свідчать  її описи як елінського часу, козацького періоду , турецької імперії, чорноморського козацтва , Кримської війни та наукових досліджень 19-20 столітть. І не тільки в мирні часи, навіть в періоди війн її природна неповторність та цінність вражала людей які відвідували або проживали на цій території протягом сторіч. Цей основний месседж було донесено учасникам конференції.

Науково-дослідний відділ НПП Білобережжя Святослава

Екосистема Чорного моря потерпає від військової агресії та наслідків військових дій. Оцінка цих впливів наразі триває, але вони безперечно є масштабними і різноплановими. Зокрема потерпають і водно-болотяні та морські птахи, від нафтового і олійного забруднення, вибухів, розлякування, отруєння тощо.

З нагоди Міжнародного дня Чорного моря, який відзначається щорічно 31 жовтня, розповімо про морського птаха – короткохвостого поморника, якого можна вважати «морським піратом». Він щорічно буває в акваторії Чорного моря і на Кінбурнській косі.

В Україні спостерігали чотири види поморників: довгохвостий, великий, середній та короткохвостий. Більшість їх реєстрацій стосується р. Дніпро та Чорного і Азовського морів. Із них три види рідкісні, а короткохвостий поморник є досить звичайним та трапляється щороку. Короткохвостий поморник має специфічний вигляд, зокрема подовжені центральні рульові пера у середині хвоста. Сама будова птаха пристосована до хижацтва. При середній вазі близько 450 г, він має розмах крил 88–125 см, що забезпечує стрімкий маневрений політ. Гачкуватий міцний дзьоб довжиною біля 3 см пристосований для розривання здобичі. Оперення поморника має два варіанти забарвлення: темне та світле та перехідні форми.

Місця гніздування короткохвостого поморника розташовані переважно в тундрі, на скелястих островах або в болотистих районах, розташованих уздовж узбережжя. Місця зимівлі знаходяться на південь від екватора.

Саме під час міграцій у серпні – середині жовтня та рідше у квітні–травні птахи з’являються на Кінбурнській косі. Звичайно поморники тримаються у приморській смузі, поодинці або групами до 10 особин.

Птахи відпочивають на мілинах та косах або займаються своєю звичайною справою – піратством: відбирають їжу у крячків, мартинів, лисок, пірникоз і навіть скоп, переслідуючи їх.

Діють вони досить зухвало, вириваючи їжу з дзьобу переслідуємого птаха, або спонукаючи кинути її. Такий спосіб добування їжі має наукову назву – клептопаразитизм, а по простому «розбійний напад». Саме цей спосіб здобування поживи є основним у короткохвостого поморника у місцях гніздування, міграцій і зимівлі. Птахи інколи ловлять здобич самостійно на землі, у воді та повітрі: мишовидних гризунів, рибу, куликів, дрібних птахів та інших. Інколи вживають і загинувших тварин, роздзьобуючи їх, або підбирають їстівні залишки викинуті з рибальських і інших човнів. Мисливці з Кінбурнської коси розповідали, що поморники швидко розкльовували здобутих під час полювання качок, прямо на воді. Біля гнізда поморники поводяться дуже агресивно, атакуючи з повітря не лише великих птахів та ссавців, зокрема песців, а й людину, намагаючись останню вдарити дзьобом по голові.

Світова популяція короткохвостого поморника поки знаходиться в безпеці. Вид охороняється Бернською конвенцією.

Старший науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава» Костянтин РЕДІНОВ

Використано фото з сайту Птахи України (https://uabirds.org/), власні спостереження та інформацію з наукових видань.

Національний природний парк «Білобережжя Святослава», за підтримки Інституту морської біологія НАН України м.Одеса, відзначили  важливу для всіх жителів регіону та всієї України екологічну дату – міжнародний День Чорного моря.

31 жовтня 1996 року в місті Стамбул цю дату було визначено як міжнародний День Чорного моря. Тоді ж було  прийнято «Стратегічний план дій із відновлення та захисту Чорного моря». За гіркою іронією долі серед причорноморських країн підписантів була і росія, яка зараз стала джерелом військової агресії та відповідних проблем як для нашої країни так і для Чорного моря загалом. Під час нинішнього інформаційного заходу більш детально його учасниками було проаналізовано аспект впливу на стан Чорного моря в 2023 році від руйнування греблі Каховської ГЕС. Таких негативних впливів (може меншого масштабу) за період війни було вже дуже і дуже багато. І метою інформаційного зібрання цьогорічного заходу було донесення до широкого загалу української та міжнародної громадськості того, що негативний вплив на довкілля і на наше  море є водночас злочином проти людини, який не повинен залишитись непокараним.

Дуже змістовною та актуальною була головна доповідь, яку презентувала член -кореспондент НАН України Мінічева Галина Григорівна, ДУ «Інститут морської біології», під яскравою назвою «Чорне море – у бойовому строю з Україною!».

Доповнили виступ презентації науковців та спеціалістів природно-заповідного фонду України нашого Причорноморського регіону. Тарабан Світлана розповіла  про традиції відзначення Дня Чорного моря на Кінбурнській косі, науковець, житель міста Гола Пристань Роман Євген про організовані ним спостереження 6-25 червня 2023 в зонах затоплення, Чаус Василь та Давидов Олексій розповіли про різноманітні впливи повені як на природні комплекси, так і на зміни рельєфу Кінбурнської коси, які відбулись протягом занадто повноводного червня 2023 року.

На закінчення заходу присутні вшанували пам’ять корифеїв морської біології України академіка Ювеналія Зайцева та його наукового побратима Бориса Александрова, які також любили Кінбурн, любили Чорне море та були віддані його вивченню та збереженню протягом всього свого яскравого життя.

Науково-дослідний відділ НПП

20-21 жовтня 2023 р. на базі Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Орнітологічні дослідження в Україні: минуле, сучасність і перспективи». Орнітолог НПП «Білобережжя Святослава» К.Редінов презентував дві доповіді: «До питання про фенологію початку яйцекладки довгоногом на півдні України» (у співавторстві з П.Панченком) та «Динаміка чисельності грака у Миколаївській області в ХХІ ст.» (у співавторстві з З.Петровичем). За результатами конференції прийнято резолюцію щодо збереження та дослідження екології пташиного світу у період військового сьогодення. За матеріалами конференції планується вихід збірника наукових праць.

Дякуючи ЗСУ, маємо можливість продовжувати займатись науковими дослідженнями.

Науково-дослідний відділ НПП Білобережжя Святослава

Всього  з початку війни  станом на  19 жовтня .2023 року на території Кінбурнського півострова на території НПП ” Білобережжя Святослава” зафіксовано 198 пожеж загальною площею ураження 6321,67 га. Значна частина пожеж носить повторний характер,вражаючи одну й ту саму ділянку декілька разів.
Так за жовтень місяць було зафіксовано 20 пожеж, з них 117,78 га – лісові насадження та 184,89- відкриті території.
Моніторинг пожеж проводиться на підставі аналізу даних дистанційного зондування Землі з комплексу супутників Sentinel-2.

12-13 жовтня 2023 року науковці національного природного парку «Білобережжя Святослава» взяли участь у міжнародній науковій конференції «Регіональні аспекти флористичних та фауністичних досліджень» яка відбулась в смт. Путила Чернівецької області на базі національного природного парку «Черемоський» за підтримку ЧНУ ім. Федьковича та ряду провідних наукових установ України . Темою доповіді та презентації НПП , що викликала жвавий інтерес у учасників конференції була «ПРО ВПЛИВ НЕГАТИВНИХ ФАКТОРІВ НА ГНІЗДОВУ ОРНІТОФАУНУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА» внаслідок військових дій за період з березня 2022 по червень 2023 року включно. В доповіді проведено аналіз більше ніж тридцятирічного періоду спостережень за 130 видами птахів, що використовують Кінбурн для гніздування, його тривалості, основними територіями де проходить гніздування. На гніздові території накладено періоди та площі пожеж, що співпали з найбільш вразливим для життя птахів періодом. В 2023 році до основних негативних чинників впливу критичного характеру додалась також повінь від руйнування греблі Каховської ГЕС.

З повним текстом презентації Ви можете ознайомитись на нашому Telegram-каналі за посиланням https://t.me/natureBS778/536

Науково-дослідний відділ НПП

Згідно розробленої програми навчань та виконання плану-заходів відділу державної охорони НПП “Білобережжя Святослава’ проведені навчання з підвищення кваліфікації працівників служби державної охорони Парку. Метою навчання є підвищення рівня знань працівників СДО. До проведення навчання були залучені працівники всіх відділів ПНДВ та працівники відділу державної охорони. Згідно плану проведення навчань були охоплені теми організації рейдової роботи та патрулювання території, ефективної комунікації з відвідувачами та кризові комунікації з правопорушниками, а також юридичні аспекти щодо діючих законодавчих актів природно-заповідного фонду, додержання встановленого режиму на території природно-заповідного фонду. Всі теми навчання були опрацьовані умовними задачами по порушенню природоохоронного законодавства в яких потрібно було розрахувати заподіяну шкоду і правильно скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Відділ державної охорони НПП Білобережжя Святослава

Як відомо на Кінбурнському півострові нараховується шість  видів змій ( не враховуючи плодів буйної уяви місцевих жителів) кожен вид  по своєму цікавий та індивідуальний. Одначе серед них різко виділяються два види, володарів особливої статури, сили, своєрідного благородства й одночасно розбійницькою сміливості. Мова йде про двох представників родини полозових до якої входять також  і знайомі всім нам вужі  – полоза жовточеревого (місцева назва жовтобрюх) або каспійського (Dolichophis caspius) та  полоза сарматського ,  синонімна назва  Палласів полоз (Elaphe sauromates). Але не зважаючи на родинну спорідненість  наші герої дуже відрізняються від вужів, спільного в них є лише те, що ці види як і вужі  абсолютно не отруйні. Та на відміну від, наприклад, вужів звичайного та водяного, полози  не «опускаються до низького лицедійства», тобто не прикидаються у разі небезпеки мертвими й не стараються окропити недруга смердючою рідиною, а сміливо кидаються в бій і без усілякого «вужиного» акторства, намагаються вкусити кривдника. Але на щастя для  іншої сторони – це зовсім безпечно, та й напевно не смертельно боляче. Зуби в полозів для цього занадто малі та тонкі (призначенні тільки для утримування здобичі), але психологічного ефекту укус досягає, тим паче враховуючи солідні розміри плазунів.

Серед усіх змій, котрі зустрічаються у нас,  –  полози найбільші, середня довжина дорослої особини, особливо полоза жовтобрюха  – близько півтора метра, деякі досягають двох метрів а то й більше.  Враховуючи їхню природну силу, швидкість  переміщення й відчайдушну сміливість, вони не стають легкою здобиччю для місцевих хижаків, будь вони  чи то  птахами  чи ссавцями , яким буває простіше впоратися з вужем і навіть з отруйною степовою гадюкою. До речі  ззовні ці два види дуже схожі, окрас класичний  та, на відміну  від вужів, консервативний – незмінне насичено жовте черевце, верх у полоза сарматського коричневий з маленькими жовтими вкрапленнями , у жовтобрюха – темно-коричневий. А ось молоді особини за своїм забарвленням дуже відрізняються від дорослих. Наприклад, молодь сармата що може потрапити на очі в серпні-вересні , «хизується» чітко вираженими косими темними полосами на більш світлому верху, що робить його у цьому віці чимось схожим на гадюку степову ( в особливості однорічних), молоді жовтобрюхи зверху темно-сірі  та іноді з зеленим відливом. Часто у автора запитуються, яким же чином (для не спеціаліста) можна нашвидку у природі їх можна ідентифікувати. Дійсно, не завжди це легко, тим паче, що вужева «рідня» також буває величенькою, та й забарвлення також варіює.

Одначе існує одна підказка, котра дозволяє це зробити, й пов’язана вона з особливостями їхньої поведінки  продиктованих способом життя та характером харчування. Це стосується не лише полозів, але й інших повзаючих мешканців Кінбурнського півострову. Якщо вам доведеться спостерігати як здоровенна змія з незвичайною легкістю  повзе по стовбуру дерева, гілкам чагарників чи навіть по прямовисній стіні, у спробі дібратися до своїх улюблених ласощів (пташиних яєць чи пташенят в гнізді) – то це без сумніву полоз сарматський.  Лише цей вид спроможний на такі акробатичні трюки, та й статус зобов’язує, все ж таки не дарма від відноситься до групи плазуючих полозів. Хоча зустріти його можна в найрізноманітніших біотопах  –  від плавнів (плавають вони також непогано хоча й з невеликим задоволенням) до степів та лісів.  Делікатес з пташенятини не завжди доступний для нього,  тому в їжу потрапляють гризуни та ящірки. А ось полос жовточеревий (жовтобрюх)  більш консервативний в харчуванні. Плавати та повзати по деревах він не вміє, тому не настільки еврибіонтний (пластичний) як сарматський і ласує в основному гризунами, розправляючись навіть з великими щурами. Це не лише найбільша й найсильніша змія у всьому «зміїному царстві України», але й безперечно  найагресивніша. Тому якщо ви гуляєте стежкою в лісовому гаю чи в степу та ненароком натрапите на «величезну» (у страху очі величезні) змію , котра не збирається вас пропускати, грізно шипить, кидається , а ще й може піти в «контратаку» –  це на всі сто відсотків  полоз жовточеревий.

Всі інші змії не такі хоробрі та агресивні й при зустрічі з людиною намагаються якомога скоріше заховатися у найближчій рослинності чи норі якогось гризуна. Авжеж, розповіді місцевих жителів Кінбурна  про «свистячих», що мчать колесом, переслідуючи самотніх мандрівників, величезних жовтобрюхів , м’яко кажучи не відповідають дійсності, але рішучий характер  цієї змії незмінно вражає. На відміну від сарматського полоза, який у неволі швидко звикає до рук, для жовтобрюха це абсолютно неприйнятно. Звичайно, потрапляє полозам від людини не за це, а за розбійний норов полоза сарматського, котрий в наслідок «небайдужого» ставлення до всіх пернатих, частенько заповзає в сільські двори та курники, сподіваючись поласувати пташенятами та курячими яйцями.

В цілому популяції цих видів плазунів на Кінбурнській косі  поки нічого не загрожувало аж до початку військових дій з їх безкінечними пожежами і так на вижарених піщаних ділянках . На відміну від гадюки степової, полози ще раніше успішно адаптовувались  до кліматичних змін. А ось полоз жовтобрюх за останні 5-6 років навіть значно розширив ареал свого проживання й кількісно поповнив свою популяцію на Кінбурнському півострові, перейшовши зі статусу рідкісного виду на звичайний, що може бути пов’язано зі збільшенням поголів’я улюбленої їжі –різноманітних степових гризунів. Цей  на перщий погляд зовсім не дивовижний факт не може не радувати, адже всі ці симпатичні й цікаві повзаючі «гади» представники Червоної книги України в кінці кінців приносять людині набагато більше користі,  ніж неприязнь та страх від зустрічі з ними.

Маркауцан Олег  науковий співробітник НПП «Білобережжя Святослава»

Територія НПП «Білобережжя Святослава» до початку війни залишалася важливою для збереження орланів. На Кінбурнській косі постійно розмножувалось до 3 пар орланів – білохвостів  хоча щорічно у нас збираються на зимівлю від кількох десятків до 300 особин птаха. Охоронялися орлани також в Чорноморському біосферному заповіднику (відоме місце гніздування) та регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса».

Орлан-білохвіст є одним із знакових птахів, видів-символів Кінбурнської коси, причому ще з Ольвійських часів, його дослідженню та охороні , до окупації російськими загарбниками території коси, приділялась особлива увага.

Цей величний хижий птах – один з найбільших представників ряду Яструбоподібних. Розмах крил орлана-білохвоста від 2 до 2.5 м, вага до 3.5 – 5,8 кг. Повністю білим хвіст у птахів стає лише на 6-му році життя, коли орлани набувають остаточного вбрання. До гніздування птахи приступають у віці 4-6 років.

На Кінбурнській косі дорослі орлани в районі гнізда звичайно тримаються календарний рік. Гнізда будують на соснах, вільхах і дубах. В Україні гнізда знаходили на висоті від 6 до 28 метрів. На одній гніздовій території може бути до 3-х гнізд, які орлани займають в різні роки. Звичайно гнізда будуються весною, але інколи восени та взимку.

Діаметр гнізда від 1 до 2,5 метрів. Висота гнізда до 3 –х метрів. Важити таке гніздо може більше 1 тонни! В березні, іноді в кінці лютого, з’являється кладка з 1-3 (звичайно 2) яєць, яйця розміром як домашньої гуски. Їх насиджує переважно самка, на протязі 35-40 діб. Пташенята з’являються з другої половини квітня. Поки вони малі, їх обігріває самка, вона ж їх і годує їжею, яку приносить самець. Пізніше в обігріві пташенят приймає участь і самець. Для старших пташенят обоє батьків здобувають поживу, але завжди гніздо знаходиться під наглядом дорослих.

Молоді орлани починають вилітати з гнізд з кінця травня. Перші вильоти з гнізда пташенята здійснюють на декілька десятків метрів і невдовзі повертаються в гніздо. В гнізді вони й ночують, сюди ж їм батьки приносять поживу. Поступово дистанція польотів збільшується. Пташенята залежать від «батьків» близько півтора місяця, після чого дорослішають і їх перестають годувати. Далі долі молодих орланів залежать вже від них самих.

На території Кінбурнської коси щорічно збираються на зимівлю орлани з інших місцин. Знахідки птахів з кільцями свідчать про зимівлю тут птахів котрі народились й поза межами України і як це зараз не гірко звучить більшість з центральної росії . Перші птахи прилітають вже в вересні, а останні мігранти розлітаються в квітні. Орлани збираються на загальні ночівлі в сосновому лісі, інколи також ночують на кризі. Кожний птах має свою гілку, яку не дозволяє займати іншим особинам. Дорослі особини займають кращі місця. Тут протягом доби постійно чути їх різноманітний клекіт.

Живляться орлани рибою, ссавцями, птахами. Орлани – справжні «санітари» природи: ловлять переважно ослаблених тварин, іноді вживають мертвечину, в тому числі підбирають залишки мертвих тварин на узбіччях доріг. В «мишині» роки орлани полюють на полях за цими малими гризунами. В гніздовий період основною їжею для виду є риба. Зрозуміло та звичайно що птахи полюють поряд з гніздом. Але взимку з місць ночівлі  в пошуках їжі орлани можуть розлітатись на відстань до 50 км.

В період насиджування кладки орлани дуже вразливі до фактору турбування. Наприклад, перебування людей в кварталі лісу, де знаходиться гніздо птахів, або навіть в сусідніх кварталах, призводить до того, що потурбовані птахи його можуть полишити або кладку знищать воронові птахи. Складно інколи буває орланам і здобути їжу, але дорослі птахи можуть тривалий час голодувати.

Що ж відбулось з орланами на території парку, яка опинилася в окупації та зоні ведення бойових дій? Достеменно на це точної відповіді немає. Маємо поки можливість фіксації прольоту одиночних особин. Враховуючи, що вигоріли значні площі лісів, у тому числі і квартали, де орлани гніздились (зафіксовано пошкодження гнізда орлана в березні 2022 року, кв. №5 Василівського лісництва)   та збирались на ночівлі взимку, можна припустити, що в 2022-2023 рр. орлани не гніздились зовсім. Напевно порушеною є структура зимових скупчень, орлани продовжують зимувати в цих місцях, але використовують їх лише для годівлі. Ймовірно для ночівлі птахи літають у більш тихі та безпечні місця. Безперечно що регулярні вибухи та пожежі розлякують орланів з Кінбурнської коси, як напевно і інших водоплавних птахів, які є основою живлення цього хижака в зимовий період. Підкреслимо що територія Кінбурнської коси дуже важлива ланка в  екології цього виду взагалі , його популяції –  як це було встановлено  в 2006 році під час зимового обліку орлана  коли співробітники РЛП «Кінбурнська коса»   нарахували  298 особин орлана . І вже ,в межах НПП «Білобережжя Святослава» , підтверджено знову  важливість території  Кінбурнської коси в 2017 році коли за ініціативи парку  спільно з ГО «УТОП» було проведено загальний зимовий  облік по всім заповідним об’єктам  Причорномор’я , Приазовським територіям та  прилеглих до них ділянкам від дунайських плавнів до НПП «Меотида»  Донецька область . Тоді  на території  Кінбурнської коси нараховано більше 100 особин орлана-білохвоста, що знову підтвердило  важливість території для існування виду протягом тривалого часу взагалі і  особливо під час сурових зим,  коли засніжено поля , замерзають основні водойми і для харчування птаха залишаються лиш відкриті акваторії Чорного моря.

  Загрозою для орлана-білохвоста може бути також як пряме попадання (розриву) боєприпасу  касетного типу в місці традиційної концентрації птаха (до 60% від зимового скупчення) так і пошкодження місць зимівлі та фактор турбування що змусить птаха шукати нові місця кормління в критичний зимовий період

Орлан-білохвіст занесений до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародної спілки охорони природи, Європейського Червоного списку, охороняється Боннською та Бернською конвенціями. Хоча Європейська, світова та Українська популяція виду на протязі останніх 30 років зростає але ризики для зменшення цієї позитивної тенденції які ми бачимо на власному прикладі існують..

Все ж маємо надію що орлани-білохвости  не полишать Кінбурнську косу  незважаючи на названі ризики, а мир та ми , працівники національного природного парку їм  в подальшому  в цьому допоможемо.

Науково-дослідний відділ НПП «Білобережжя Святослава»