19 лютого відзначається Міжнародний День захисту морських ссавців (англ. World Whale and Dolphin Day), який був заснований у 1986 році Міжнародною китобійною комісією (англ. International Whaling Commission – IWC). В 1982 році в IWC відбулось голосування за повну заборону китобійного промислу, яка набрала чинності 19 лютого 1986 року.

У зв’язку з цим щороку 19 лютого відзначають також Всесвітній день китів (англ. World Whale Day). Іноді екологічні організації різних країн спільно присвячують цей день захисту будь-якого виду ссавців, над яким нависла загроза знищення. Іноді цей день відзначається у кожну третю суботу лютого.

В рамках відзначення цієї екологічної дати відбувся лекційний виступ Чауса В.Б., начальника науково-дослідного відділу НПП «Білобережжя Святослава» «Збереження дельфінів. Регіональний, неформальний та особистий погляд», в якому було окреслено деякі питання роботи парку що пов’язані з цим напрямком.

Морські ссавці – це група водних і напівводних ссавців, що постійно або тимчасово мешкають у морській воді, або залежать від неї для отримання їжі. Ця категорія охоплює декілька груп тварин: кити, дельфіни, сирени (ламантини і дюгоні), ластоногі (справжні тюлені, вухаті тюлені і моржі), два види видр (американська видра і калан) та білий ведмідь. Всього на Землі збереглося 119 видів морських ссавців.

Серед китоподібних на сьогодні у морських водах України є три види –дельфін афаліна, дельфін звичайний та вид з негарною назвою – морська свиня (але є на його і наше щастя більш милозвучні назви: фоцена, азовка, пихтун, і вже не такі милі як чушка, мутур).

На акваторіях національного природного парку «Білобережжя Святослава» головним чином зустрічаються два види дельфінів. Для нас звичайними є дельфін афаліна, та ендемічний вид, дельфін що має високий міжнародний охоронний статус – морська свиня (азовка, фоцена). Морська свиня – це постійний гість наших водойм, навіть можна сказати, що це для нашої зони основний вид дельфінів. Дельфін звичайний або білобочка є найбільш поширеним в Чорному морі, але у нас він зустрічається дещо рідше.

До речі, я акцентую увагу на можливості та необхідності зміни підходу до назви виду – морська свиня. Якщо ми називаємо цей дикий природний прекрасний вид назвою того виду, який ми вирощуємо для нашого традиційного та буденно-повсякденного споживання, то на мій погляд, формуємо і відповідне відношення до представників цього виду. Зупинюсь на мовному аспекті: реальний зміст слова становить його лексичне значення тобто це зміст слова, закріплений у свідомості людей, він стає зв’язком певного звучання з певним об’єктом, явищем дійсності, поняттям, дією. Лексичне значення – продукт мислення гомо сапієнс, тобто людини розумної. Слово здатне називати не лише предмет чи явище, а й поняття. І в свою чергу, будь-яке поняття закріплюється у слові і виражається словом. В українській мові слово свиня означає, насамперед, вид тварини, але разом з тим воно має декілька не зовсім позитивних сполучень та негативних контекстів: брудний як…, чавкаєш як…, діяв як… У суті цієї загальноприйнятої назви – морська свиня, навіть на жаль в наукових колах, також є відголоски минулого промислу на цей вид, де тварина сприймалась як звичайних харчовий об’єкт. Місцеві жителі Кінбурна розповідали, як в 40-60 роки минулого сторіччя топили жир таких дельфінів, які досить часто потрапляли в рибальські сітки, і зрозуміло ніхто їх вже з них не виплутував. До речі, деякі рибалки і зараз негативно вважають їх конкурентами під час промислу хамси.

Разом з тим, доброю (нейтральною), милозвучною та прийнятною і в наукових колах є також синонімна назва цього виду дельфінів – «азовка», Але, але як вже доведено, в Чорному морю є два стада дельфінів цього виду – Чорноморське ї та Азовське, і взаємні міграції їх можливі, але поки ще не досить добре вивчені.

Окремо зроблю наголос для любителів тверджень, що назви мають глибокий, обґрунтований та історичний зміст. Для прикладу трішки далекої історії з цього питання. Морська свиня (лат. Porcus Marinus) було ім’ям, що давалося різноманітним морським чи містичним створінням протягом історії. Перші згадки про ‘морську свиню’ можна простежити аж від Давньої Греції. У цьому контексті назва інтерпретована як ‘фоцена’, що має переклад тюлень, оскільки фоцена й свиня мають круглясту форму тіла. Деякі класичні вчені, на мій погляд, правильно вважають, що латинське ‘поркус’ описувало хрюкання даної тварини, а не фізичну схожість до свині. До речі, звідси ще одни назва виду – «пихтун», що походить від слова пихтіти. Морські свині як створіння з’явилися в Carta marina, а також були зображені в супутніх до неї деревних різьбах, як фантастичні звірі з чотирма драконовими лапами й одним оком у пупку. Давня карта (Carta marina) розміщувала цих створінь у водах на південь від Ісландії (де дельфінів-азовок точно не бачили, на відміну від тюленів та китів.

Додаткові свідчення з 16-го та 17-го століть виокремили морську свиню від більш звичних морських створінь. Тварин описували такими, які «мають голову, як у кабана, зуби, та бивні як у кнура» (що також не відповідає ні зовнішньому вигляду, ні характеру поведінки цієї милої тваринки. За цими свідченнями, морські кабани подорожували в зграях із сотень особин. Вже сучасний натураліст Джон Рей чітко стверджував, що морська свиня і тюлень були одним і тим самим, і я також з ним в цьому майже повністю погоджуюсь. Закінчуючи цей лінгвістично-історичний відступ скажу: зрозуміло, що збереження дельфінів напряму (має насамперед морально-естетичне значення) не залежить від їх назви, воно точно залежить від більш реальних впливів. В кожен період це були різноманітні основні фактори негативного впливу. Станом на 2019 рік загальна чисельність дельфінів у Чорному морі оцінювалася щонайменше в 253 тисячі особин. Про це йшлося у звіті міжнародної ініціативи ACCOBAMS, дослідження проводилися за підтримки Європейської комісії. З них 100 тисяч особин – це дельфіни-білобочки, морські свині – також 100 тисяч, і біля 50 тисяч було афаліни. Довідково: до 60-х років минулого сторіччя в Чорному морі нараховували загалом більше 1 млн. дельфінів.

Причинами зміни (зменшення) чисельності був, зрозуміло, насамперед промисел дельфінів (до 1966 року – в Радянському Союзі, до 1983 року -у Туреччині). В наступному негативами зміни стали: випадкова загибель у рибальських сітках, зменшення кормових ресурсів, нагромадження полютантів, епізоотії. Також, на депопуляцію дельфінів впливають екстремальні гідрометеорологічні умови, пов’язані зі зміною клімату. В період активного розвитку сільського господарства та рисосіяння на Херсонщині здійснювалось забруднення води пестицидами та солями важких металів. Відбувалися масові замори під кригою під час холодних зим в Азовському морі і Керченській протоці. Зараз до цих негативних впливів на чисельність додались військові дії, викликані агресією Російської Федерації та пов’язані з ними наслідками. Загальна кількість втрат всіх видів дельфінів в Чорному морі, задекларована начальником науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Русєвим І.Т., складає 130 тисяч особин. Однак, ця цифра викликає дуже і дуже обґрунтований сумнів у фахівців, Але жертви серед морських ссавців безперечно є і вони, на жаль, досить значні.

Що стосується регіонального та особистого погляду на деякі аспекти охорони виду, нашого виду – дельфіна-фоцени, в подальшому закликаю екогромадськість називати цей вид тільки так. Багато з місцевих жителів Очаківщини, зокрема Кінбурнської коси, могли його бачити наочно. Це порівняно невеличкий дельфін з довжиною тіла 1.2 метри рідко до 1.8 метри , середньою масою 20-30 кілограмів. Тримається вид переважно прибережної зони, харчується донною рибою (переважно бичками), за нею може зануритись до 70-75 метрів, а в період значних скупчень хамси, кільки, атерини переходить на ці види риб. Зрозуміло, що всі дельфіни живородні, малята народжуються хвостиком вперед, вигодовують їх молоком. Це загальновідомий начебто факт, але він по іншому сприймається, коли це бачиш на власні очі. Також згадую, як у 2009 році я вперше брав участь в розтині тіла загиблого дельфіна і мене вразила велика схожість та ідентичність цієї на зовнішній вигляд риби з нашим людським глибоким внутрішнім змістом.

Особисто мені поталанило, що за характером своєї діяльності я мав можливість під час проведення охоронних заходів та рейдів досить часто спостерігати дельфінів на їхніх щасливих акваторіях, координувати та висвітлювати операції по спасінню та переміщенню дельфінів на безпечні морські простори. Були і сумні моменти, коли доводилось знаходити та фіксувати тіла загиблих особин та вносити ці дані в міжнародну платформу OBIS. Але трохи хочу зупинитись на особистій участі в деяких, на погляд читача, можливо нудних заходах та нарадах, які стосувались заходів по збереженню малих китоподібних.

Одна із перших таких нарад відбулась у 2016 році в Мінекології після того, як екологічна спільнота підняла питання законності функціонування дельфінаріїв та можливим широким їх закриттям по всій Україні. На нараді були присутні керівники Міністерства, директор Інституту біології південних морів, член- кореспондент НАН України Александров Б.Г., представники дельфінарію «Немо», представники зацікавлених громадських об’єднань. Розглядалось питання про проведення реабілітації (відновлення природних навичок) дельфінів, що перебували в дельфінаріях в стані неволі. Реабілітація відповідно до ратифікованих міжнародних конвенцій повинна була проводитись в спеціальних центрах, яких на той, як до речі і в нинішній час в Україні, не існувало і не існує. Варіанти реабілітації наших дельфінів в діючих центрах реабілітації в Туреччині або Греції були дуже вартісними, називалась цифра кошторису від 200 тисяч доларів за одну особину реабілітованого дельфіна. Тому на запитання заступника міністра; чи є умови для проведення реабілітації у нас і чи готові приморські національні парки брати участь в реабілітаційних заходах, у мене була наступна відповідь, що природні умови є, а організаційних немає, ні в Білобережжі, ні в інших парках, але при прийнятті комплексних рішень та відповідного фінансування для їх спорудження, зрозуміло що так, будемо брати участь.

Наступна знакова подія відбулась 16 листопада 2017 року, коли національний природний парк «Білобережжя Святослава», Кінбурнську косу відвідала група провідних науковців, спеціалістів з морської біології України в складі члена-кореспондента НАН, директора Інституту морської біології Александрова Б.Г., доктора біологічних наук Міхальова Ю.О., директора інституту рибного господарства Бушуєва С.Г., експерта ветеринарної медицини, члена міжнародної асоціації акваріумів та дельфінаріїв Маркалова М.М. В чудовій вітальні причального господарства Миколаївського морського порту відбулась пленарна частина семінару, на яку було запрошено широке коло працівників наших заповідних об’єктів. Актуальність семінару визначалось тоді ще тим, що протягом 2017 року на акваторіях Дніпро-Бузького та навіть Бузького лиманів зафіксовано ряд фактів нетипової поведінки цих тварин та досить численні випадки їх загибелі. Метою семінару була організація дієвого моніторингу на рівні первинної ланки та запровадження єдиних методичних підходів в цьому напрямку, фахівцями розроблено спеціальну анкету та доведено порядок її заповнення. Із особистого – це справді був захід, де в питанні моніторингу виступили найкращі фахівці України і з кожним з них особливо після семінару у мене склалися найкращі професійні та людські відносини.

Також знакова нарада відбулася вже в 2018 році в місті Одеса. Проводив її ДП «Центр екології моря». На нараді вирішувались питання гармонізації охорони малих китоподібних і промислового лову. Для мене особисто завжди самим безпечним для дельфінів, і як показала практика, був і є ставниковий спосіб лову, за збереження якого як традиційного способу вилову я також постійно виступав в рамках виконання Положеня про національний парк та й зрозуміло в аспекті збереження дельфінів. Трохи технологічної інформації: при формуванні направляючого крила ставника розміром ячеї до 50 мм ставник не становитиме ніякої загрози для середнього дельфіна, всі інші сітки з розміром ячеї більше 65-70 мм можливо до 300 мм калканових сіток є смертельною небезпекою для дельфінів, особливо фоцен. Я виступав на нараді, як приклад навів інформацію про затримання очаківських рибалок поблизу мису Тарханкут, в сітках яких знайшли свою загибель більше сорока особин дельфінів – фоцен. Запропонував; якщо насамперед ми виходимо з позицій збереження цих рідкісних видів, то повинен бути встановлений повний контроль за ловом, шляхом постійного онлайн спостереження за процесом установки сіток та вибіркою улову, обладнання хоча б спочатку сейнерів датчиками звукової фіксації крику дельфіну, який частішає та посилюється при потраплянні тварини в сітку, та встановлення чіткого алгоритму дій та організаційно-технічна можливість рятування дельфіна бригадою рибалок при розташуванні сейнера поблизу лав встановлених риболовецьких сіток. Зрозуміло, що такі мої кардинальні пропозиції були не сприйняті не тільки представниками риболовецької спільноти а й навіть деякими колегами.

В 2019 році мені довелось стати модератором дискусії, на тему: «Збереження китоподібних Чорного і Азовського морів» – організатор МБО «Екологія-Право-Людина». В нашому заході взяли участь представники профільних наукових установ, спеціалісти з Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Українського наукового центру екології моря, установ природно-заповідного фонду та інш. В ході дискусії було розглянуто ряд проблем, що впливають на охорону та відтворення популяції китоподібних в Чорному і Азовському морях, в тому числі перспективи створення центру реабілітації дельфінів на базі підсобного господарства «Ягорлик». Ще до початку цього заходу я з Павлом Гольдіним д.б.н., який є зараз одним із провідних фахівців – знавців дельфінів в Україні, провели достатньо ґрунтовний натурний огляд як споруд колишнього Ягорлицького господарства, так і системи штучних озер. Висновок експерта був наступного характеру: для реабілітації дельфінів-афалін глибина та площа озер може бути недостатньою, а для фоцен та білобочок досить обґрунтована та прийнятна. Також хочеться згадати, що разом та завдяки шановному доктору Павлу Гольдіну на території парку було організовано моніторинг дельфінів за допомогою фіксації звукових сигналів датчиками ехолокаторами які дозволяли відслідковувати переміщення дельфінів на морській акваторії парку.

Згадаю також стільки сподівань і надій було, коли в кінці того ж 2019 року прийнято постанову КМУ по передачі Міндовкілля, а в наступному вже нашому парку території та споруд Ягорлицького господарства площею майже в сім гектарів для створення Центру реабілітації дельфінів. Вже 20 квітня 2020 року було заплановано проведення комплексної виїзної наради безпосередньо у нас в НПП«Білобережжя Святослава» за участю представників міністерства та профільних зацікавлених установ. Але переформовування влади в Україні, зміни в складі нашого міністерства, епідемія КОВІДу дещо уповільнили процес створення Центру. А вже 24 лютого 2022 року, війна на жаль його повністю зупинила. Маючи ще надію на швидке звільнення території Кінбурнської коси, нами в 2022 році було розроблено проектні пропозиції для одержання міжнародного гранту на створення Центру моніторингу, охорони та реабілітації малих китоподібних «ЯГОРЛИК». З гіркою іронією кажу, що зараз ми б не знали, що робити якщо б проект пройшов (початок його реалізації передбачав 1 січня 2023 року).

Підсумовуючи сказане хочу наголосити, що хороших і правильних ідей по збереженню дельфінів у нас вистачає, головне, щоб знайшлись кошти та енергія для їх практичного втілення. Але невід’ємною умовою цього є досягнення Миру! Миру – що є однаково бажаним як для нас людей, так і для наших братів по класу – дельфінів, яких ми повинні не тільки оберігати та ще й гарно називати.

Чаус Василь, начальник науково-дослідного відділу НПП