Бориса Георгійовича Александрова дійсно можна вважати одним з діамантів у короні вітчизняних вчених-екологів. І питання тут не в кількості праць, яких вчений створив за своє життя більш ніж чверть тисячі, і не у складності формулювання наукового аппарату, хоча моделювання екологічних процесів описується інструментами вищої математики на дуже високому рівні – справа у самій людині.

Як корінний одесит, Борис Георгійович з дитинства впитав у себе любов до моря та рідного краю, поєднуючи природну зацікавленність з південним щирим серцем. Згодом цю любов посилив його вчитель та близький друг – Ювеналій Петрович Зайцев, який передав майбутньому вченому комплексність зору на екологію моря як поєднання природи, людини та її думок.

Його праці по біорізноманіттю, екології та відновленню морського середовища стали відомі як у вітчизняних колах науковців, так і на міжнародному рівні, в тому числі в таких всесвітніх організаціях, як ООН та ГЕФ. Поєднуючи практичні дані, теоретичні розрахунки та інженерний досвід, Борис Георгійович фактично став розробником сучасної методики здійснення біотехнічних заходів у морському середовищі, основу якого було закладено ще Ювеналієм Петровичем. Особливий внесок вчений вніс в розробку методичного комплексу сталого управління морськими екосистемами, надаючи перевагу найбільш динамічним та складним їх частинам – лиманно-гирловим та дельтовим комплексам. Без сумніву, його можна вважати початківцем у систематизації чужорідних видів флори та фауни Азовсько-Чорноморського басейну, адже розвинене судноплавство, недоліки в інтродукції чужорідних видів та прорахунки при з`єднанні рік з різних басейнів поставило під серйозне питання проблему збереження вітчизняного біорізноманіття. В той же час, Борис Георгійович мав широкий географічний зор, враховуючи регіонально-історичні аспекти розповсюдження видів-вселенців. Можливо, саме завдяки його зауваженням поняття інвазій стало розглядатись виключно на новозаселені території, а в межах свого природного ареалу такі види лишались під статусом автохтонних (рідних).

Однак а ні міжнародне визнання, а ні звання академіка не вплинули на нього як на Людину – все своє життя він був щирим та чуйним до всіх оточуючих, він по справжньому “жив морем”, будучи справжнім патріотом Одеси та Батьківщини. І як один з найкращих послідовників наукової школи Ю.П.Зайцева, вчений вмів цікаво та простими словами донести людям про дуже складні речі. Особливо важливим такий дар є при роботі зі студентами, адже людина, насамепер, повинна розуміти сутність питання, а не сліпо заучувати наукові тези.

У народі кажуть, що шкода, коли нас покидають саме добрі люди. Але їх добрі справи проходять черед століття, лишаючи про людину щиру, добру пам`ять, повну поваги, шани та любові. І хоча втрата Бориса Георгієвича є непоправною, справа його життя живе та продовжується в його колегах, учнях та простих людях, які небайдужі до проблем нашого тендітного, багатостраждалого та рідного моря.

Замість постскриптуму. З Борисом Георгієвичем наш парк наш науковий відділ пов`язували як професійні, так і людські теплі звязки. Представників «Білобережжя» з радістю ним було зустрінуто в 2012 році в просторому кабінеті на вулиці Пушкінській 37 у м.Одеса, де було обговорено та оперативно вирішено питання наукового кураторства тоді ще ІнБЮМ, зараз ДУ «Інститут морської біології НАН України», з нашим національним природним парком. В подальшому, завждяки Борису Георгійовичу  особисто, і через свого заступника  д.б.н. Мінічеву Галину Григорівну, всіляко підтримували наші плани, спільні ідеї, проведення експедицій з дослідження ділянок   акваторій нашого парку. До речі, їх було декілька, але найбільш результативною була експедиція 2013 року, в ході якої були встановлено  та описано показники біологічної та природної стійкості Ягорлицької затоки, що стали і є навіть зараз  джерелом інформації для багатьох наукових публікацій. Представників парку  досить часто запрошували на засідання науково-технічної ради ІнБЮМу. На одному з таких засідань випала честь особисто познайомитись з корифеєм морської біології світового рівня, академіком Ювеналієм Зайцевим, що був в свій час вчителем для шановного Бориса Георгієвича Александрова. З теплотою згадуємо їх спільний приїзд на Кінбурн на День Чорного моря, наше неформальне спілкування біля вечірнього багаття, автограф Ювеналія Петровича на потертому та зачитаному його авторському екземплярі книги «Это удивительное Черное море», цікаві та іронічні історії з насиченого життя Бориса Георгійовича та плани на майбутнє…, втіленню яких безжально завадила трагедія смертельної пожежі грудня 2019 року. А вже сучасна трагедія лютого 2022 року завадила проведенню в 2023 році виїзної наукової конференції та експедиції на акваторіях, профілях та ділянках визначених в 2013 році,  які ми планували і ще плануємо провести. Однозначно ці заходи ми присвятимо пам’яті академіків Зайцева та Александрова – справжніх людей та науковців з Великої літери з якими мали щастя та честь бути знайомими особисто.

Науково-дослідний відділ НПП