Орлан-білохвіст на Кінбурнській косі

Територія НПП «Білобережжя Святослава» до початку війни залишалася важливою для збереження орланів. На Кінбурнській косі постійно розмножувалось до 3 пар орланів – білохвостів  хоча щорічно у нас збираються на зимівлю від кількох десятків до 300 особин птаха. Охоронялися орлани також в Чорноморському біосферному заповіднику (відоме місце гніздування) та регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса».

Орлан-білохвіст є одним із знакових птахів, видів-символів Кінбурнської коси, причому ще з Ольвійських часів, його дослідженню та охороні , до окупації російськими загарбниками території коси, приділялась особлива увага.

Цей величний хижий птах – один з найбільших представників ряду Яструбоподібних. Розмах крил орлана-білохвоста від 2 до 2.5 м, вага до 3.5 – 5,8 кг. Повністю білим хвіст у птахів стає лише на 6-му році життя, коли орлани набувають остаточного вбрання. До гніздування птахи приступають у віці 4-6 років.

На Кінбурнській косі дорослі орлани в районі гнізда звичайно тримаються календарний рік. Гнізда будують на соснах, вільхах і дубах. В Україні гнізда знаходили на висоті від 6 до 28 метрів. На одній гніздовій території може бути до 3-х гнізд, які орлани займають в різні роки. Звичайно гнізда будуються весною, але інколи восени та взимку.

Діаметр гнізда від 1 до 2,5 метрів. Висота гнізда до 3 –х метрів. Важити таке гніздо може більше 1 тонни! В березні, іноді в кінці лютого, з’являється кладка з 1-3 (звичайно 2) яєць, яйця розміром як домашньої гуски. Їх насиджує переважно самка, на протязі 35-40 діб. Пташенята з’являються з другої половини квітня. Поки вони малі, їх обігріває самка, вона ж їх і годує їжею, яку приносить самець. Пізніше в обігріві пташенят приймає участь і самець. Для старших пташенят обоє батьків здобувають поживу, але завжди гніздо знаходиться під наглядом дорослих.

Молоді орлани починають вилітати з гнізд з кінця травня. Перші вильоти з гнізда пташенята здійснюють на декілька десятків метрів і невдовзі повертаються в гніздо. В гнізді вони й ночують, сюди ж їм батьки приносять поживу. Поступово дистанція польотів збільшується. Пташенята залежать від «батьків» близько півтора місяця, після чого дорослішають і їх перестають годувати. Далі долі молодих орланів залежать вже від них самих.

На території Кінбурнської коси щорічно збираються на зимівлю орлани з інших місцин. Знахідки птахів з кільцями свідчать про зимівлю тут птахів котрі народились й поза межами України і як це зараз не гірко звучить більшість з центральної росії . Перші птахи прилітають вже в вересні, а останні мігранти розлітаються в квітні. Орлани збираються на загальні ночівлі в сосновому лісі, інколи також ночують на кризі. Кожний птах має свою гілку, яку не дозволяє займати іншим особинам. Дорослі особини займають кращі місця. Тут протягом доби постійно чути їх різноманітний клекіт.

Живляться орлани рибою, ссавцями, птахами. Орлани – справжні «санітари» природи: ловлять переважно ослаблених тварин, іноді вживають мертвечину, в тому числі підбирають залишки мертвих тварин на узбіччях доріг. В «мишині» роки орлани полюють на полях за цими малими гризунами. В гніздовий період основною їжею для виду є риба. Зрозуміло та звичайно що птахи полюють поряд з гніздом. Але взимку з місць ночівлі  в пошуках їжі орлани можуть розлітатись на відстань до 50 км.

В період насиджування кладки орлани дуже вразливі до фактору турбування. Наприклад, перебування людей в кварталі лісу, де знаходиться гніздо птахів, або навіть в сусідніх кварталах, призводить до того, що потурбовані птахи його можуть полишити або кладку знищать воронові птахи. Складно інколи буває орланам і здобути їжу, але дорослі птахи можуть тривалий час голодувати.

Що ж відбулось з орланами на території парку, яка опинилася в окупації та зоні ведення бойових дій? Достеменно на це точної відповіді немає. Маємо поки можливість фіксації прольоту одиночних особин. Враховуючи, що вигоріли значні площі лісів, у тому числі і квартали, де орлани гніздились (зафіксовано пошкодження гнізда орлана в березні 2022 року, кв. №5 Василівського лісництва)   та збирались на ночівлі взимку, можна припустити, що в 2022-2023 рр. орлани не гніздились зовсім. Напевно порушеною є структура зимових скупчень, орлани продовжують зимувати в цих місцях, але використовують їх лише для годівлі. Ймовірно для ночівлі птахи літають у більш тихі та безпечні місця. Безперечно що регулярні вибухи та пожежі розлякують орланів з Кінбурнської коси, як напевно і інших водоплавних птахів, які є основою живлення цього хижака в зимовий період. Підкреслимо що територія Кінбурнської коси дуже важлива ланка в  екології цього виду взагалі , його популяції –  як це було встановлено  в 2006 році під час зимового обліку орлана  коли співробітники РЛП «Кінбурнська коса»   нарахували  298 особин орлана . І вже ,в межах НПП «Білобережжя Святослава» , підтверджено знову  важливість території  Кінбурнської коси в 2017 році коли за ініціативи парку  спільно з ГО «УТОП» було проведено загальний зимовий  облік по всім заповідним об’єктам  Причорномор’я , Приазовським територіям та  прилеглих до них ділянкам від дунайських плавнів до НПП «Меотида»  Донецька область . Тоді  на території  Кінбурнської коси нараховано більше 100 особин орлана-білохвоста, що знову підтвердило  важливість території для існування виду протягом тривалого часу взагалі і  особливо під час сурових зим,  коли засніжено поля , замерзають основні водойми і для харчування птаха залишаються лиш відкриті акваторії Чорного моря.

  Загрозою для орлана-білохвоста може бути також як пряме попадання (розриву) боєприпасу  касетного типу в місці традиційної концентрації птаха (до 60% від зимового скупчення) так і пошкодження місць зимівлі та фактор турбування що змусить птаха шукати нові місця кормління в критичний зимовий період

Орлан-білохвіст занесений до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародної спілки охорони природи, Європейського Червоного списку, охороняється Боннською та Бернською конвенціями. Хоча Європейська, світова та Українська популяція виду на протязі останніх 30 років зростає але ризики для зменшення цієї позитивної тенденції які ми бачимо на власному прикладі існують..

Все ж маємо надію що орлани-білохвости  не полишать Кінбурнську косу  незважаючи на названі ризики, а мир та ми , працівники національного природного парку їм  в подальшому  в цьому допоможемо.

Науково-дослідний відділ НПП «Білобережжя Святослава»