Кінбурнська коса: вогонь війни

Внаслідок ворожих дій російських військ, Національний природний парк «Білобережжя Святослава» зазнав найбільшої шкоди, в порівнянні з іншими об’єктами природно-заповідного фонду Миколаївщини.

Станом на 28 червня 2022 року на Кінбурнському півострові вигоріло 1640 гектарів території в межах Національного природного парку «Білобережжя Святослава» та 200 гектарів на території Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса».

«Усі пожежі виникли внаслідок бойових дій та обстрілів. Наприклад, у червні тільки 5 днів минуло без пожеж. Наслідки дуже важкі. Майже 2000 гектарів постраждали. І це стосується не лише хвойних дерев, а й усього живого: червонокнижних рослин, птахів, звірів. Нині Кінбурнський півострів – це тимчасово окупована територія або сіра зона. Російські збройні сили тут постійно не знаходяться, але часто заїжджають. Ці проїзди, вибухи й постріли дуже негативно впливають на природу», – каже заступник директора НПП «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк.

Ліквідація пожеж ускладнюється через відсутність техніки й пального, – розповідає в.о. начальника управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації Дмитро Мац. Тому вогонь стрімко поширюється на велику територію.

Наприклад, 25 березня внаслідок обстрілів сталася пожежа на площі понад 300 га. Із 27 по 29 березня  постраждало 120 га водно-болотної рослинності й 44 га лісу. Пошкоджено ґрунтовий покрив на площі 3 га й гніздівлю, занесеного до Червоної книги України, птаха орлана-білохвоста. У період із 10 по 15 травня вигоріло 170 га. Основні згарища зосереджені в районі адміністративного кордону Миколаївської та Херсонської областей (в околицях селища Геройське). 1-го червня в районі Волижиного лісу вигоріло 300 га. 30 червня ворог черговий раз обстріляв територію парку й 1-го липня вогонь гасили увесь день.

3 липня 2022 року NASA зафіксувало аномально велику кількість пожеж вздовж лінії фронту в Миколаївській та Херсонській областях. Про це повідомили на сайті Інституту вивчення війни (ISW).

За словами керівника ГО «Українська природоохоронна група» Олексія Василюка, вигорілі площі на Кінбурнському півосторові збільшуються чи не щодня: «В умовах окупації гасити пожежі неможливо. Кінбурнська коса горить так само, як і вся лінія зіткнення. Окупанти не дозволяють гасити пожежі. Та й небезпечно це робити там, де, вірогідно, замінована територія. Але чимало людей, ризикуючи власними життями, рятують косу від вогню. Це і працівники парків, і лісівники, і місцеві жителі, і волонтери з інших населених пунктів».

Допомагають і міжнародні громадські організації. Наприклад, представники Українського відділення Франкфуртського зоологічного товариства передали протипожежне обладнання.

«Ми не маємо права сказати людям: «Їдьте й гасіть пожежі». Бо працювати в таких небезпечних умовах – це порушення законодавства. Є чимало ризиків. Наприклад, у березні викрали співробітника нашого парку. Нині він у списках на обмін полоненими. Але все ж багато людей добровільно об’єднуються й роблять все можливе, щоб захистити цю землю», – каже заступник директора НПП «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк.

За словами Павла Холодняка, кожну пожежу на Кінбурнській косі, люди сприймають як особисту трагедію. Наслідки руйнації від вогню – це не лише статистика. Це – глибокий біль від втрати найціннішого, що може мати людина в житті.

«Недавно почалася низова пожежа. Її майже загасили. І раптом почався сильний штормовий вітер. Вогонь швидко перейшов на дерева. Я у той час був в Одесі. О другій годині ночі колега надіслав мені відео. Повірте, це був справжній армагеддон. Коса палала так, ніби настала пророкована «Біблією» фінальна битва у війні між добром і злом. Ніяких шансів, що хоч щось живе залишиться. А в цей час в Одесі йде дощ. Я кажу: «Господи, ну чому дощ в Одесі, а не там?». І відбулося диво. Хоча Кінбурнську косу дощі часто оминають, через годину там почалася потужна злива. Дощ погасив пожежу. І як після цього не вірити в перемогу добра, в перемогу України?», – додає Павло Холодняк.

Негативний вплив війни на довкілля

Національний природний парк «Білобережжя Святослава» на Кінбурнському півострові заснували наприкінці 2009 року, щоб зберігати, відтворювати й раціонально використовувати цінні природні та унікальні комплекси, об’єкти степової зони на площі 35 223 га. Береги парку омивають води Дніпровсько-Бузького лиману й Чорного моря.

«Цю територію не просто так оголосили національним парком. Наприклад, тут є вид червонокнижних мурашок, які живуть лише на Кінбурнській косі й більше ніде на планеті. Також тут є унікальні рослини, які ростуть лише на цій території. Наприклад, два види волошок. Миколаївщина і Луганщина – це особливі два регіони, де ще залишилися степи. В інших областях України їх давно розорали. Кінбурнська коса – одне з небагатьох місць у Європі, де збереглися ділянки первозданного степу, де ростуть рідкісні степові види. Також тут є найбільше в Європі поле диких орхідей», – розповідає еколог Олексій Василюк.

Кінбурнський півострів є домівкою для майже 300 видів птахів. Чимало з них прилітають сюди з південних регіонів на період розмноження. Але це не тільки природний епіцентр гніздування багатьох видів. Саме на Кінбурнській косі вперше в Україні почали створювати спеціальні штучні плавучі острівці для гніздування. Природозахисники активно підтримують цей процес. Бо через інтерес людей до пляжів, значно зменшилася кількість місць, де птахи можуть гніздуватися.

«Раніше птахи займали все узбережжя – від Одеси до Ростова. А зараз лише на невеличких ділянках, що мають заповідний статус, залишилися місця, де птахи можуть гніздуватися на пляжі, на узбережжі. Бо для деяких видів треба саме ці місця. Але жоден птах не зможе спокійно поводитися, коли все навколо горить. Запах диму і вогонь – це сигнали смерті. Тому всі птахи, які здатні тікати, – тікають, кидаючи свої гнізда й пташенят. Чи доживуть ці птахи до наступного року, щоб прилетіти знову вже в мирну Миколаївську область і виростити тут пташенят? – невідомо. Бо ми не знаємо скільки птахів переживуть зимівлю й міграцію. Кожного року їх і так стає менше. А тепер більшість із них не зможуть виростити пташенят через пожежі», – зазначає керівник ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк.

Точні обсяги збитків, що завдано природним екосистемам внаслідок дій окупантів, поки встановити неможливо. Проводити обстеження пошкоджених площ зараз небезпечно через присутність ворожих військ. Тому екологи можуть надати лише якісну, а не кількісну оцінку. Пожеж такого масштабу, як у 2022-му році, не було на Кінбурнському півострові з часів Другої світової війни. Найбільша пожежа сучасності була в 2001-му році. Тоді вигоріло майже 1000 га степових і лісових площ.

Заступник директора НПП «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк розповів, що станом на 1 червня 2022 року сума збитків,  що завдано території парку внаслідок спалення дикорослих трав’яних насаджень через ворожі обстріли, становила 11 178 208 грн. А збитки від лісових пожеж, що виникли через дії окупантів, – 686 582 353 грн.

«Насправді пошкоджені площі природних комплексів є значно більшими», – сказав Павло Холодняк.

Окрім того,  в природі діє механізм самовідновлення. Наприклад, зараз уже не можна знайти сліди багатьох пожеж, що відбулися в березні 2022 року. Але вчасно оцінити збитки не було можливості.

«Для лісових комплексів механізм відновлення більш тривалий. Тому вивчаємо закордонний досвід. Для штучних насаджень сосни його не існує. Тому потрібен інший метод роботи на цих площах», – додає Павло Холодняк.

Працівники науково-дослідного відділу НПП «Білобережжя Святослава» регулярно збирають дані супутників Sentinel-2 L1C / L2A. На основі аналізу цих даних, науковий співробітник відділу Євген Касьянов розробив авторську методику підрахунку площ, які вигоріли від пожеж, що виникли під час проведення бойових дій на території парку.

«Ця методика в умовах постійної небезпеки для життя співробітників парку є найбільш дієвою для обчислення шкоди природі. Бо екологічні втрати від війни зростають щодня», – каже Павло Холодняк.

Як жити далі?

Штучні ліси на Кінбурнському півострові ростуть із 1960-х років. Приблизно через 40 років тут з’явилися гриби, комахи, птахи, звірі. Щоб відновити спалені за чотири місяці війни ліси – потрібні десятиліття.

«Я запропонував колегам застосувати сучасні технології, що дозволяють відновити ліс за коротший проміжок часу. Треба міксувати хвойні насадження з листяними і поливати кожне дерево завдяки крапельному зрошенню. Відновлювати ліс – це важка праця. Але ми обов’язково зробимо це після перемоги. Бо план відбудови України безсумнівно матиме й екологічний компонент», – розповідає заступник директора НПП «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк.

Відновити зруйновану війною екосистему НПП “Білобережжя Святослава”, допоможуть і проєкти в рамках співпраці з європейськими природоохоронними об’єктами.

«У квітні 2022 року, ми підписали угоду про співпрацю з Національним парком «Куршська коса» в місті Нерінга (Литва). Тобто, в умовах війни ми розпочали роботу, що буде спрямована на збереження природних цінностей заповідних територій, обмін знаннями, досвідом та персоналом. «Куршська коса» і наш парк мають багато географічних, геологічних, ландшафтних подібностей. Тому це буде наш внесок у спільну роботу європейської спільноти в сфері захисту довкілля», – сказав Павло Хододняк.

Окрім того, співробітники НПП «Білобережжя Святослава» розпочали співпрацю з Національним парком «Кампіноскі» (Польща) з метою вивчення досвіду організації науково-освітньої діяльності та методів і шляхів відновлення лісової рослинності.

Кампіноський національний парк (Kampinoski Park Narodowy) є другим за величиною в Польщі. Це – єдиний в Європі та другий у світі національний парк, розташований поблизу столиці держави. У ландшафті парку привертають увагу скупчення дюн з високими соснами, а між дюнами – болота та порослі низькою вільхою торф’яники.

«Щороку Кампіноський парк відвідують понад мільйон туристів. Ми теж працюємо над тим, щоб люди, які будуть приїжджати на Кінбурнську косу на екскурсії, розуміли, що насправді це привілей побувати на заповідній землі національного парку», – каже Павло Холодняк.

Поряд із місцем, де Дніпро-Бузький лиман впадає в Чорне море (край Кінбурнської коси), у парку запланували зробити оглядовий майданчик. Тут можна буде годувати птахів або комфортно спостерігати за красивим природним явищем – гідрофронтом. Влітку часто на стику лиману й моря води лиману не змішуються з морською водою. Різниця в рівні солі та щільності між водами створює поверхневий натяг, який діє подібно до тонкої стіни, перешкоджає змішуванню та утворює чітку межу, вододіл на всю глибину. Також тут планують створити реабілітаційний центр для тварин і завезти сюди із заповідника «Асканія-Нова» оленів, лам, кабанів та інших звірів.

«Коли моя 5-річна донька годує з рук білочку, – вона найщасливіша дитина в світі. Ми зробимо все можливе, щоб у дітей, які приїдуть сюди на екскурсію в мирний час, була можливість отримати тут ще більше приємних емоцій», – підсумовує заступник директора НПП «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк.