КІНБУРН ПІД УДАРОМ: ЯК ВІЙНА ТА ЗМІНИ КЛІМАТУ ПРИСКОРЮЮТЬ ОПУСТЕЛЮВАННЯ «БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА»
До Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням і посухою (17 червня).
17 червня світова наукова спільнота та природоохоронні інституції відзначають Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Цей день, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1994 року у зв’язку з прийняттям Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), актуалізує глобальну проблему деградації засушливих земель.
Для території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» та всього Північно-Західного Причорномор’я ці процеси є одними з найбільш критичних екологічних викликів сучасності, адже, південний регіон України (зокрема Миколаївська, Херсонська та Одеська області) історично належить до зони ризикованого землеробства через дефіцит вологозабезпечення. Проте в останні десятиліття процеси аридизації (висушування клімату) набули загрозливих темпів. Ключовими чинниками опустелювання на Півдні України є кліматичні зсуви – стрімке зростання середньорічних температур, збільшення кількості днів із критичними температурами (понад 30 °C) та нерівномірний розподіл опадів; гідрологічний дисбаланс – зниження рівня ґрунтових вод та обміління малих річок; антропогенна деструкція – надмірне розорювання земель, яке призводить до порушення оптимального співвідношення між степовими, лісовими та аграрними угіддями. Катастрофічні зміни в екосистемах регіону ще більше посилилися після руйнування Каховського водосховища, що докорінно змінило мікроклімат і гідрологічний режим усього Нижнього Дніпра та прилеглих територій. Як наслідок, спостерігається руйнування структури ґрунтів, посилення дефляції та трансформація типових степових екосистем у напівпустельні комплекси з низьким рівнем біопродуктивності.
Національний природний парк «Білобережжя Святослава», розташований на Кінбурнському півострові, є унікальним об’єктом у контексті вивчення та стримування опустелювання. Піщаний масив парку входить до складу Нижньодніпровських піщаних арен – специфічних геоморфологічних утворень, що надзвичайно чутливі до будь-яких зовнішніх впливів. Екологічна стабільність екосистеми Кінбурна тримається на двох факторах:
1. Псамофітна рослинність: Специфічні рослинні угруповання (чебрець дніпровський, ковила дніпровська, осока піщана тощо), які своїми кореневими системами фіксують рухомі піски та формують первинний гумусовий горизонт.
2. Прісноводні гідрологічні «лінзи»: Підземні води, що залягають близько до поверхні й живлять реліктові дубово-березові гаї (Волижин ліс, Ковалівська сага) та унікальне орхідне поле.
Тому, будь-яке суттєве порушення рослинного покриву на піщаних аренах запускає лавиноподібний процес дефляції. Вітер швидко оголює нижні шари ґрунту, перетворюючи фіксовані рослинністю території на рухомі кучугури (дюни), що призводить до локального опустелювання.
На сьогоднішній день наслідки військового екоциду є каталізаторами деградації земель. За період повномасштабного вторгнення екосистеми Національного природного парку «Білобережжя Святослава» зазнали безпрецедентного навантаження внаслідок бойових дій. Масштабні лісові та степові пожежі, спричинені обстрілами, знищили тисячі гектарів рослинного покриву. З наукової точки зору, наслідки цих пожеж є каталізатором опустелювання, адже, термічна деструкція ґрунту – вигорання органічної речовини у верхньому шарі піску повністю позбавляє його зв’язності, ксерофітизація флори – на згарищах відбувається заміна типових природних видів на агресивні ксерофіти та рудеральні види, активація вітрової ерозії – оголені після пожеж піщані масиви стають беззахисними перед сильними морськими вітрами, що посилює пилові бурі та рух пісків углиб півострова.
Збереження біологічного різноманіття Національного природного парку «Білобережжя Святослава» в епоху глобальних кліматичних змін та воєнних викликів, що призводить до прогресуючого опустелювання, вимагає консолідації зусиль науковців, освітян та громадськості. Зупинити опустелювання – означає зберегти унікальний генофонд причорноморського степу для майбутніх поколінь.
Найбільша оса Європи мешкає і в м. Очаків!
З нагоди святкування Міжнародного дня біорізноманіття знайомимо читачів з рідкісним видом ос, що мешкає не лише на території НПП «Білобережжя Святослава», а й у м. Очаків.
У м. Очаків протягом другої половини травня та в червні можна побачити хороводи великих ос, що кружляють поблизу великих пеньків або старих дерев робінії псевдоакації, тополь, по 10-30 особин біля кожного. Це сколія-гігант (Megascolia maculata).
Цікаві факти про цю осу:
Сколія-гігант є найбільшою з роду Сколієві оси у фауні України та однією з найбільших ос у Європі, довжина тіла становить 26-45 мм.
Сколію-гігант занесено до Червоної книги України.
Сколія-гігант не становить небезпеки для людини, якщо її не провокувати. Її отрута набагато слабша отрути інших ос, але алергикам та дітям потрібно бути уважними.
Сколія-гігант паразитує на жуках. Самки відкладають яйця на личинок жуків-носорогів. Личинка сколії живиться тілом паралізованої, але ще живої жертви.
Дорослі оси живляться нектаром квіток різноманітних рослин, таких як будяки та інші.
Науково-дослідний відділ НПП «Білобережжя Святослава»
Співробітники НПП “Білобережжя Святослава” прийняли участь в обговоренні важливих питань у проєкті «Громади за природу»
Як повернути бізнес до Коблівської громади без шкоди довкіллю?
Саме цей напрямок став основним у проєкті «Громади за природу», що реалізовуватиме команда ГО «Мій Напрям» . Протягом року ми будемо працювати над підготовкою, розробкою та втіленням комплексного екологічного розділу Стратегії розвитку громади. Наша ціль – не лише створити цей документ, а й впровадити у нього стандарти ЄС, принципи таксономії ЄС та DNSH – Do Not Significant Harm. Це стане важливим кроком для громади у подальшому пошуку міжнародних партнерів та інвестицій.
Тож розпочинаємо роботу! Днями команда організації проєкту провела першу установчу зустріч, де обговорили подальший план дій. Наступний крок – візит до громади та зустрічі із відповідними експертами.
«Економічна ситуація Коблівської громади наразі залишається близькою до критичної. Громада напряму залежить від роботи туристичного бізнесу, що стало вкрай проблематичним через війну. Наша задача – допомогти відновити цей потенціал та забезпечити подальший розвиток громади, однак без шкоди навколишньому середовищу та зі збереженням усіх стандартів ЄС та зеленого врядування», – розповів голова правління організації Юрій Трусов .
Матеріал підготовлений у межах проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародний фонд “Відродження” та Фонд Східна Європа за фінансування Норвегії Norad та Швеції Sida – Styrelsen för Internationellt Utvecklingssamarbete. Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
ГО “Мій Напрям” , Науково-дослідний відділ, відділ еколого-освітньої роботи та рекреації НПП “Білобережжя Святослава”
31 жовтня 2025 р. – Міжнародний День Чорного моря
31 жовтня 1996 р. шість причорноморських країн – Україна, Болгарія, Угорщина, Туреччина, Грузія та Росія – підписали Стратегічний план дій по захисту Чорного моря. Цей день вважається «Міжнародним Днем акцій із захисту Чорного моря!». Чому Чорне море потрібно захищати?
Більшість обізнані про значення екосистеми Чорного моря для збереження біорізноманіття, клімату, економіки, здоров’я людини. Але саме море теж потребує захисту та сталого використання його ресурсів. Понад 300 малих і великих річок несуть свої води у Чорне море. Майже 200 мільйонів людей своїм повсякденною діяльністю впливають на стан морського середовища. За довоєнними дослідженнями екологів понад 60% забруднюючих речовин потрапляло в Чорне море з річковим стоком з території 20 країн індустріальної Європи. Забрудненню моря сприяв скид стічних вод з пестицидами з рисових полів. За останні 45 років все це, разом із кліматичними змінами, призвело до незворотних змін у морських екосистемах.
З початком російського вторгнення ситуація погіршилася внаслідок хімічного забруднення (розливи нафти, паливно-мастильних матеріалів, потрапляння бойових хімічних речовин та ракетного палива), шумового забруднення (вибухи, робота гідролокаторів) та органічного забруднення (потрапляння великої кількості органічних речовин внаслідок Каховської трагедії, розлив соняшникової олії в Бузькому лимані і т.д.) Ці фактори матимуть довготривалі наслідки. Затонула морська техніка та боєприпаси будуть отруювати море протягом багатьох десятиліть. Тобто, позитивні результати , впроваджені під час виконання «Стратегічного плану дій по захисту Чорного моря» значною мірою нівельовані російською агресією та воєнними діями.
З нагоди Міжнародного Дня Чорного моря розповімо про два види морських птахів які щороку перебувають в акваторіях моря поблизу Кінбурнської коси та можуть зазнавати впливу воєнних дій.
Левантський буревісник – Puffinus yelkouan
Єдиний представник родини Буревісникових, ряду Буревісникоподібних в Україні. В Україні, крім левантського, спостерігали ще два види буревісників, але всі вони є дуже рідкісними залітними птахами.
Левантський буревісник використовує акваторії та узбережжя Чорного моря в періоди міграції, зимівлі та гніздування. Життя буревісника пов’язане з морською стихією. Птахи гніздяться в Середземному морі на островах, а в Чорне море прилітають живитися та дорослішати. До розмноження буревісники приступають лише на 5-му році життя. Гніздяться в норах, відкладаючи по одному яйцю.
Буревісників перебувають в морських акваторіях навколо Кінбурнської коси та інколи залітають навіть у Дніпро-Бузький лиман до с. Василівка. У зграях бувають сотні та навіть тисячі особин. Птахи летять низько над водою, часто лініями, виглядаючи здобич під час штилю та шторму. Найчастіше їх можна спостерігати в травні та серпні-вересні.
Буревісник має чорно-буре забарвлення верху, знизу – біле, розмах крил – 76–82 см. Між пальцями ніг є перетинки, а на дзьобі – дві трубки.
Зграйні риби слугують їжею буревісникам. За рибою вони пірнають і можуть пропливати під водою кілька десятків метрів. На суші їх не побачиш, буревісники відпочивають сидячи на воді.
У Червоному списку Всесвітнього товариства охорони природи та Європейському Червоному списку вид має статус – VU (вразливий). Левантський буревісник також охороняється Бернською конвенцією (додаток ІІ).
Короткохвостий поморник – Stercorarius parasiticus
Короткохвостий поморник представник родини Поморникові, ряду Сивкоподібні. В Україні крім короткохвостого трапляється ще три види поморників, але всі вони є залітними птахами.
Короткохвостого поморника можна вважати «морським піратом». Він щорічно буває в акваторії Чорного моря і на Кінбурнській косі. Під час міграцій зрідка трапляється на р. Дніпро.
Птах має специфічний вигляд, зокрема подовжені центральні рульові пера у середині хвоста. Сама будова птаха пристосована до хижацтва. При середній вазі близько 450 г, він має розмах крил 88–125 см, що забезпечує стрімкий маневрений політ. Гачкуватий міцний дзьоб довжиною біля 3 см пристосований для розривання здобичі. Оперення поморника має два варіанти забарвлення: темне та світле та перехідні форми.
Місця гніздування короткохвостого поморника розташовані переважно в тундрі, на скелястих островах або в болотистих районах, розташованих уздовж узбережжя. Місця зимівлі знаходяться на південь від екватора.
Саме під час міграцій у серпні – середині жовтня та рідше у квітні–травні птахи з’являються щорічно на Кінбурнській косі. Звичайно поморники тримаються у приморській смузі, поодинці або групами до 10 особин, але можуть віддалятися від берега на відстань до 50 км.
Птахи відпочивають на мілинах та косах або займаються своєю звичайною справою – «піратством»: відбирають їжу у крячків, мартинів, лисок, пірникоз і навіть скоп, переслідуючи їх. Діють вони досить зухвало, вириваючи їжу з дзьобу переслідуємого птаха, або спонукаючи кинути її. Такий спосіб добування їжі має наукову назву – клептопаразитизм, а по простому «розбійний напад». Саме цей спосіб здобування поживи є основним у короткохвостого поморника у місцях гніздування, міграцій і зимівлі. Звідси і його видова назва – parasiticus, від грецького Παράσιτο – «нахлібник».
Птахи інколи ловлять здобич самостійно на землі, у воді та повітрі: мишоподібних гризунів, рибу, куликів, дрібних птахів та інших. Інколи вживають і загинувших тварин, роздзьобуючи їх, або підбирають їстівні залишки викинуті з рибальських і інших човнів. Мисливці з Кінбурнської коси розповідали, що поморники швидко розкльовували здобутих під час полювання качок, прямо на воді.
Біля гнізда поморники поводяться дуже агресивно, атакуючи з повітря не лише великих птахів та ссавців, зокрема песців, а й людину, намагаючись останню вдарити дзьобом по голові.
Світова популяція короткохвостого поморника поки знаходиться в безпеці – категорія LC (у безпеці). У Європейському Червоному списку вид має статус – EN (під загрозою вимирання). Поморник також знаходиться під охороною Бернської конвенції (додаток ІІІ).
Науковий відділ НПП «Білобережжя Святослава»
Корупція в нацпарку: екскерівники «Білобережжя Святослава» вимагали премії та працевлаштували «мертві душі»
Прокурори Миколаївської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт щодо трьох учасників організованої групи — колишніх посадовців національного природного парку «Білобережжя Святослава».
Їм інкримінують одержання неправомірної вигоди з використанням службового становища, поєднане з вимаганням, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою (ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України).
За даними слідства, упродовж 2024 року директор парку разом із заступником та головним бухгалтером вимагали у підлеглих частину премій. Погрожуючи скороченням посад і переведенням поза штат, керівництво щомісяця забирало частину нарахованих працівникам коштів. Загальна сума незаконно отриманої вигоди перевищила 2,2 млн грн.
Крім того, посадовці організували схему фіктивного працевлаштування. На посади інспекторів з охорони природно-заповідного фонду вони оформили трьох «мертвих душ» — мешканців Вінниці, Ізмаїла та Одеси, які фактично не виконували жодних обов’язків.
Щомісяця цим особам нараховувалася заробітна плата. Учасники схеми знімали кошти з банківських карток і привласнювали. Таким чином зловмисники привласнили майже 500 тис грн.
Досудове розслідування здійснювали слідчі Першого слідчого відділу ДБР (з дислокацією у Миколаєві) за оперативного супроводу Управління СБУ в Миколаївській області.
За вчинене обвинуваченим загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади чи займатися визначеною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.