Остані відгуки

    March 2024
    M T W T F S S
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Архів

    Життя, присвячене морю

    Бориса Георгійовича Александрова дійсно можна вважати одним з діамантів у короні вітчизняних вчених-екологів. І питання тут не в кількості праць, яких вчений створив за своє життя більш ніж чверть тисячі, і не у складності формулювання наукового аппарату, хоча моделювання екологічних процесів описується інструментами вищої математики на дуже високому рівні – справа у самій людині.

    Як корінний одесит, Борис Георгійович з дитинства впитав у себе любов до моря та рідного краю, поєднуючи природну зацікавленність з південним щирим серцем. Згодом цю любов посилив його вчитель та близький друг – Ювеналій Петрович Зайцев, який передав майбутньому вченому комплексність зору на екологію моря як поєднання природи, людини та її думок.

    Його праці по біорізноманіттю, екології та відновленню морського середовища стали відомі як у вітчизняних колах науковців, так і на міжнародному рівні, в тому числі в таких всесвітніх організаціях, як ООН та ГЕФ. Поєднуючи практичні дані, теоретичні розрахунки та інженерний досвід, Борис Георгійович фактично став розробником сучасної методики здійснення біотехнічних заходів у морському середовищі, основу якого було закладено ще Ювеналієм Петровичем. Особливий внесок вчений вніс в розробку методичного комплексу сталого управління морськими екосистемами, надаючи перевагу найбільш динамічним та складним їх частинам – лиманно-гирловим та дельтовим комплексам. Без сумніву, його можна вважати початківцем у систематизації чужорідних видів флори та фауни Азовсько-Чорноморського басейну, адже розвинене судноплавство, недоліки в інтродукції чужорідних видів та прорахунки при з`єднанні рік з різних басейнів поставило під серьйозне питання проблему збереження вітчизняного біорізноманіття. В той же час, Борис Георгійович мав широкий географічний зор, враховуючи регіонально-історичні аспекти розповсюдження видів-вселенців. Можливо, саме завдяки його зауваженням поняття інвазій стало розглядатись виключно на новозаселені території, а в межах свого природного ареалу такі види лишались під статусом автохтонних (рідних).

    Однак а ні міжнародне визнання, а ні звання академіка не вплинули на нього як на Людину – все своє життя він був щирим та чуйним до всіх оточуючих, він по справжньому “жив морем”, будучи справжнім патріотом Одеси та Батьківщини. І як один з найкращих послідовників наукової школи Ю.П.Зайцева, вчений вмів цікаво та простими словами донести людям про дуже складні речі. Особливо важливим такий дар є при роботі зі студентами, адже людина, насамепер, повинна розуміти сутність питання, а не сліпо заучувати наукові тези.

    У народі кажуть, що шкода, коли нас покидають саме добрі люди. Але їх добрі справи проходять черед століття, лишаючи про людину щиру, добру пам`ять, повну поваги, шани та любові. І хоча втрата Бориса Георгієвича є непоправною, справа його життя живе та продовжується в його колегах, учнях та простих людях, які небайдужі до проблем нашого тендітного, багатостраждалого та рідного моря.

    Замість постскриптуму. З Борисом Георгієвичем наш парк наш науковий відділ пов`язували як професійні, так і людські теплі звязки. Представників «Білобережжя» з радістю ним було зустрінуто в 2012 році в просторому кабінеті на вулиці Пушкінській 37 у м.Одеса, де було обговорено та оперативно вирішено питання наукового кураторства тоді ще ІнБЮМ, зараз ДУ «Інститут морської біології НАН України», з нашим національним природним парком. В подальшому, завждяки Борису Георгійовичу  особисто, і через свого заступника  д.б.н. Мінічеву Галину Григорівну, всіляко підтримували наші плани, спільні ідеї, проведення експедицій з дослідження ділянок   акваторій нашого парку. До речі, їх було декілька, але найбільш результативною була експедиція 2013 року, в ході якої були встановлено  та описано показники біологічної та природної стійкості Ягорлицької затоки, що стали і є навіть зараз  джерелом інформації для багатьох наукових публікацій. Представників парку  досить часто запрошували на засідання науково-технічної ради ІнБЮМу. На одному з таких засідань випала честь особисто познайомитись з корифеєм морської біології світового рівня, академіком Ювеналієм Зайцевим, що був в свій час вчителем для шановного Бориса Георгієвича Александрова. З теплотою згадуємо їх спільний приїзд на Кінбурн на День Чорного моря, наше неформальне спілкування біля вечірнього багаття, автограф Ювеналія Петровича на потертому та зачитаному його авторському екземплярі книги «Это удивительное Черное море», цікаві та іронічні історії з насиченого життя Бориса Георгійовича та плани на майбутнє…, втіленню яких безжально завадила трагедія смертельної пожежі грудня 2019 року. А вже сучасна трагедія лютого 2022 року завадила проведенню в 2023 році виїзної наукової конференції та експедиції на акваторіях, профілях та ділянках визначених в 2013 році,  які ми планували і ще плануємо провести. Однозначно ці заходи ми присвятимо пам’яті академіків Зайцева та Александрова – справжніх людей та науковців з Великої літери з якими мали щастя та честь бути знайомими особисто.

    Науково-дослідний відділ НПП

    Виїзд на територію оз. Солонець-Тузли

    Серед тих, кому доручено здійснювати заходи з охорони та збереження найцінніших територій в Україні – працівники служби державної охорони природно -заповідного фонду. Навіть у складних обставинах вони продовжують виконувати свою важливу роботу.     


    Так 15.03.2024 спеціалістами відділу державної охорони та працівниками Покровського- Хуторського ПНДВ НПП “Білобережжя Святослава” було проведено робочий виїзд на територію гідрологічного заказника оз. Солонець-Тузли, з метою проведення нагальних заходів з інспектування та обстеження даної території.
    Також, було перевірено стан встановлених  раніше годівниць, штучних острівців для гніздування коловодних птахів на території озера та перевірено стан раніше встановлених попереджувальних протипожежних та інформаційних знаків та стендів.
    За результатами даного виїзду були, також, визначені подальші природоохоронні заходи та роботи на основі перевіреної та обстеженої

    Відділ державної охорони

    Участь у семінарі

    14.03.2024 працівниками служби державної охорони  НПП «Білобережжя Святослава» була прийнята участь у семінарі, організованого Міндовкілля разом з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління, за підтримки Державної служби України з питань праці.  Семінар проводився з метою ознайомлення працівників установ природно – заповідного фонду, що належать до сфери управління Міндовкілля та працівників Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міндовкілля з новим нормативно-правовим актом з охорони праці (НПАОП), а саме з «Мінімальні вимоги щодо безпеки і здоров’я на роботі працівників лісового господарства та під час виконання робіт із зеленими насадженнями», затвердженого наказом Міністерства економіки України» від 27.11.2023 №17953.
    Лісове господарство, яке є однією з найбільш травмонебезпечних галузей, отримало новий рівень захисту, завдяки затвердженим вимогам, щодо безпеки праці.

    Відділ державної охорони

    Лебідь – символ вірності

    Лебеді є символом вірності, ніжності, вони привертають увагу людей, довіряють їм, а інколи й потребують людської допомоги. Показово, що у ангелів – «лебедині» крила.

    На Кінбурнський косі мешкають: лебідь-шипун, лебідь-кликун та малий лебідь. Кістки лебедів знаходили під час розкопок античного міста-держави Ольвії. Це є свідченням 2.5-тисячолітньої давності не рядової присутності виду в цьому регіоні.

    Лебеді – найбільші представники ряду Гусеподібних, вага коливається від 5-7 кг (малий) до 10-13 кг (інші види). Розмах крил коливається від 180 до 238 см. В польоті звичайно чути характерний свист могутніх крил.

    Дорослі лебеді всіх видів мають біле забарвлення, а відрізнити їх можна за формою та забарвленням дзьоба. Молодь лебедів має брудно-сіре забарвлення, яке повністю зникає лише на третьому році життя. Саме звідси і виникла ідея казки про «Гидке каченя». Також відомий кумедний випадок, коли люди побачивши «сірих» лебедів, здійняли тривогу, вважаючи що білосніжні красені забруднили оперення мазутом.

    Дорослі лебеді не вміють пірнати, тому годуються, занурюючи передню частину тулубу та шию в воду і відриваючи фрагменти рослин. Живляться лебеді переважно рослинною їжею, разом з якою поїдають молюсків, дрібних ракоподібних та інших тварин. Рибу вживають випадково.

    Лебідь-шипун зустрічається на протязі всього року, гніздиться та зимує. На Кінбурнській косі гніздиться до 10 пар. У місцях гніздування пари з’являються в лютому-березні. Гнізда роблять в плавнях, їх діаметр може досягати 1,9 м. Гніздо – міцна споруда котра може витримати вагу навіть дорослої людини. В кладці від 3 до 11 яєць. Насиджування триває близько 35 діб, насиджує самка, а самець її охороняє. Він відганяє інших лебедів, а також інших водоплавних птахів від гнізда, але думка, що там де поселилась пара лебедів, немає місця іншим птахам – хибна. З початку травня з’являються виводки пташенят. Пташенята ростуть досить довго, в віці місяця воно мають розмір в половину дорослого птаха, а добре починають літати лише в 4,5 місяці. Птахи довірливі до людей, іноді виводять пташенят навіть в межах с. Покровка. Пари можуть існувати багато років. Підтвердженням лебединої вірності є наступний факт. В 1975 р. було окільцьовано пару лебедів, в 1998 р. їх знову спостерігали разом (через 22,5 років!).

    Птахи активно захищають пташенят навіть від хижих ссавців: шиплять і погрожуючи піднімають крила. Відомі випадки, коли лебеді ударами крил відганяли хижаків.

    Лебеді-шипуни, котрі гніздяться на території Кінбурнської коси, належать до Азово-Чорноморської осілої популяції, що доведено кільцюванням. Це значить, що більшість птахів тримаються на півдні України круглий рік. Місцем масової зимівлі лебедів-шипунів є Ягорлицька затока та мілководдя лиманів, де зимує понад тисячу особин.

    В гніздовий період можна спостерігати зграї лебедів чисельністю від кількох птахів до сотень особин. Це шипуни, котрі не беруть участі у розмноженні, переважно молодь. Влітку лебеді линяють, звичайно на мілководдях або в плавнях. Під час линьки вони на деякий час втрачають можливість літати. Місцем линьки, є Ягорлицька та Тендровська затоки Чорного моря та інші місця.

    Лебідь-кликун гніздиться в тундрі і інколи на Поліссі. В акваторіях біля Кінбурнської коси щороку буває на зимівлі та прольоті, зграями від десятків до сотень особин. Прилітають птахи в жовтні-листопаді – відлітають в березні-на початку квітня. Вважається, що до нас прилітають птахи з Сибіру. На відміну від інших лебедів, котрі живляться на мілководдях, лебідь-кликун годується також на полях озимини та ріпаку, часто разом з гусками. На полях лебеді почали годуватись масово лише в три останні десятиріччя. Навіть взимку кликуни тримаються сімейними групами. Ці лебеді досить галасливі, їх «трубні» звуки чути дуже далеко.

    Лебідь малий гніздяться в тундрі. Дуже рідкісний, занесений в Червону книгу України. В ХХІ ст. цих птахів почали спостерігати частіше, оскільки частина птахів поміняли місця міграцій та зимівлі з Каспійських на Причорноморські. Прилітають та відлітають птахи в ті ж терміни, що і кликуни. Тримаються як окремо, так і в зграях з іншими лебедями, інколи годуються на полях.

    Як не дивно, але на лебедів раніше полювали. Серйозне полювання існувало в Ягорлицькій затоці біля Кінбурнської коси. Офіційно полювання на лебедів було заборонено в Україні лише в 1935 р. Лебедів, котрі прилітали до нас на зимівлю, здобували також в місцях гніздування і прольоту. У лебедів цінилось не м’ясо, а пух та перо і жир.

    Заборона полювання сприяла зростанню чисельності та розселенню лебедя-шипуна в Україні. Птахи почали довіряти людям і гніздиться навіть в людних місцях, зокрема в межах населених пунктів на невеликих ставках. Іншими причинами відновлення чисельності шипунів, були: поява численних ставків та розведення птахів у неволі. Саме з другої половини ХХ ст., чисельність лебедів, котрі гніздяться в Україні, почала зростати.

    Найбільш небезпечним періодом для лебедів є зима, особливо замерзання водойм, на яких вони тримаються. Звичайно гинуть молоді лебеді-шипуни. Це пов’язано з особливостями біології цього виду та з тим, що він є найбільш численним. Ослаблені лебеді стають здобиччю вовків, лисиць, шакалів, орланів-білохвостів та інших тварин. Зауважимо, що лебеді можуть тривалий час голодувати за рахунок запасів жиру.

    Не поодинокі випадки, коли на допомогу лебедям приходять люди, нажаль відомі і випадки браконьєрства по відношенню до лебедів, що є неприпустимим. Окупація Кінбурнської коси та ведення воєнних дій створили потужний фактор турбування для лебедів та сприяли виникненню пожеж у гніздовий період у гніздових оселищах для лебедя-шипуна.

    Костянтин Редінов, старший науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава» Фото автора, рисунок з визначника птахів.

    Проведено навчання з особовим складом СДО

    Згідно розробленої програми навчань та в рамках виконання плану-заходів на 2024 рік служби  державної охорони НПП “Білобережжя Святослава”, 12.03.2024 було проведено навчання для працівників СДО. Підвищення кваліфікації проведено за напрямком “Організація та здійснення заходів з охорони природних комплексів на територіях та об’єктах ПЗФ”.

    Охоплено широкий спектр питань, зокрема розкрито тему природоохоронного законодавства у сфері збереження біотичного та ландшафтного різноманіття територій та об’єктів ПЗФ України, структурно – функціональної організації та забезпечення природоохоронного режиму природно-заповідних територій.

    8 березня 2024 року Національним природним парком «Білобережжя Святослава» проведено Вебі-Кар на тему «Нові методи та підходи в організації моніторингу природоохоронних територій як основа для підвищення ефективності їх збереження, відновлення та раціонального користування»

    В роботі заходу взяли участь директорка національного парку «Куршська коса» (республіка Литва) Ліна Діксайте, заступник директора НПП «Олешківські піски» Ольга Ложкіна, науковий співробітник Кафедри стратегічного управління університета Пасссау Аліна Касінська, доктор біологічних наук, визнаний спеціаліст по екології малих китоподібних Павло Гольдін, заступник наукового відділу НПП «Нижньодністровський» Микола Степанок, виконавчий директор ГО «УТОП» Олег Дудкін, науковий співробітник інституту морської біології НАН України Євген Соколов, заслужений природохоронець України Олег Деркач, представник  херсонського держуніверситету Сергій Сімченко та зрозуміло співробітники нашого парку. Було розглянуто ряд цікавих тем від використання штучного інтелекту в природоохоронній діяльності до шляхів  адаптації діяльності заповідних об’єктів України в період військових дій. Також були представлені доповіді про дослідження та моніторинг територій природно-заповідного фонду в умовах військового часу та новітніх викликів, які значно ускладнюють роботу.

    Науково-дослідний відділ НПП

    Інформація про Суху косу

    Суха коса представляє собою вільну берегову акумулятивну форму, яка розташована в південно-східній частині Кінбурнського півострова (рис. 1). Відповідна коса є наймолодшим акумулятивним утворенням, вздовж берегів Чорного та Азовського морів, яка стабільно розвивається з кінця 70-х років ХХ століття. Назва коси запропонована доктором географічних наук, професором А.І.Кривульченко.

    Загальна довжина коси біля 3,5 км, при ширині від 30 до 200 м та пересічній висоті поверхні біля 1 м (рис. 2). Зазначене утворення сформовано на поверхні притуленого, до фронтального берегу Покровської коси, підводного бару Загреба. Коса характеризується стійким перманентним висуненням (проградацією) в бік моря, по поверхні зазначеного бару, в південно-східному напрямку (рис. 3).

    Суха коса – є унікальним прикладом, формування нової берегової акумулятивної форми, в умовах відносно стійкого рівня моря (рис. 3). За еволюційними тенденціями, коса спрямовується по поверхні підводного бару, в напрямку до острова Довгий. За умов стійкого проявлення відповідної тенденції, коса може бути притулена до фронтальної частини острова. Зазначена ситуація може призвести до формування нової єдиної берегової акумулятивної форми, у складі якої Покровська коса буде представляти собою притулену частину, Суха коса середню, а острів Довгий дистальну.

    Науково-дослідний відділ НПП

    Участь у вебінарі “Проблеми глобальних водних ресурсів і водокористування в Європі та Україні”.

    05.03.2024 працівники Служби Державної Охорони НПП “Білобережжя Святослава” взяли  участь у вебінарі, який було організовано Центром підвищення кваліфікації працівників водного господарства на тему: “Проблеми глобальних водних ресурсів і водокористування в Європі та Україні”.

    Гребінь Василь Васильович
    Завідувач кафедри, професор, доктор географічних наук

    Вебінар був проведений Гребінем В.В., професором, завідувачем кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету КНУ ім.Тараса Шевченка.
    Під час даного заходу було обговорено та досліджено вкрай важливі питання, щодо водної політики у світі та ЄС, досліджено поняття загальних та внутрішніх відновних ресурсів, особливості водних ресурсів Європи та України та їх використання.
    Даний вебінар, зважаючи на виклики сьогодення, є актуальним та практичним, оскільки під час нього лектором було висвітлено основні засади водної політики та управління водними ресурсами, адаптації европейських нормативів у водній сфері в України, що в майбутньому після деокупації Кінбурнського півострова дозволить застосувати отриману інформацію у відновленні водних екосистем коси.

    Дещо з археологічних досліджень Кінбурна

    Еколого-туристичний центр Карпатського НПП

    Не так давно, а саме 27 лютого 2024 року, група працівників нашого парку відвідала Карпатський національний природний парк, місто Яремче Івано-Франківської області. Для нас начальник еколого-освітнього відділу Уляна Абрамюк  провела змістовну екскурс-розповідь з презентацією про один із найстаріших національних парків України (створений в 1980 році). Розповідь, зрозуміло, стосувалася багатств природного біорізноманіття та проблем його збереження, але досить велика її частина відносилась до історико-культурної складової карпатського краю; яскрава етно-побутова тематика також подана досить предметно як в експозиції візит-центру (фото), так і в розповіді пані Уляни.

    Після такої змістовної розповіді працівники нашого парку дійшли до загального висновку щодо важливості подальшого розвитку археологічних досліджень та аналізу історичних подій що відбувались на території Кінбурна. Нажаль, історичні військові баталії на Кінбурнському півострові повторюються у сучасності, тому дослідження та аналіз із їх трансформацією в ґрунтовний пізнавально-туристичний продукт буде бурхливо розвиватись вже для майбутніх відвідувачів парку.

    На хвилі такого роду думок відбувся обмін думками з керівником міжнародної підводної експедиції В’ячеславом Герасімовим та керівником Березанської археологічної експедиції НАН України Олександром Смірновим. В обговоренні з визнаними фахівцями-практиками було згадано і частково нереалізовані до кінця плани підводних археологічних досліджень, і результати проведених раніше (протягом 2017-2020) років експедицій. До цього обговорення ми вважали, що приблизно на одній відстані від берега Кінбурна та на віддалі не більш ніж 200 метрів один від одного знаходяться дві затонулі давньогрецькі галери. Міжнародна експедиція працювала, умовно кажучи, на правій галері (№1) – тут знайдено і знаменитий кратер Смірнова і остов судна з баластом, проведено його детальний опис та візуалізація. Друга галера (ліва) стала здобутком в основному чорних археологів, але деякі амфори з неї все ж було вилучено у шукачів-аматорів і передано до експозиції в наш Очаківський краєзнавчий музей в 2012 році. Також в 2013-2014 роках адміністрація парку ініціювала пошукові роботи на орієнтовному місці знаходження цієї галери. В результаті роботи експедиції, яка проводились Департаментом археологічної спадщини України, керівником Вороновим Сергієм також було знайдено археологічні артефакти: амфори , монети і т.п. Практично до лютого 2024 року ми вважали що експедиція С.Воронова працювала на галері №2, і тільки зараз, після обміну інформації, стало зрозуміло з дуже високою долею вірогідності, що це була знахідка ще однієї, вже третьої галери. І вже відповідно зараз стало важливішим, більше аніж підойм з глибини 3,5-4 метри амфор, келиків, кратерів і монет, що три тільки затонулі давньогрецькі судна на площі не більше ніж 2,5 гектари не можуть знаходитись просто так. Вони можуть знаходитись в місці, скажемо обережно, постійної портової стоянки, можливо навіть транзитного порту. Так, можна стверджувати: що це об’єктивне припущення, яке підтверджується вже іншими знахідками та гіпотезами, але про них ми повідомимо в наступних матеріалах.

    І на закінчення ще раз подякуємо колектив Карпатського національного природного парку, особисто пані Уляну за гостинність і своєрідний творчий поштовх для подальшої роботи «Білобережжя» навіть в дуже екстремальних умовах воєнного  сьогодення.

    Науково-дослідний відділ НПП.

    Навчання щодо ВНП

    Сьогодні 29.02.2024 з особивим складом служби державної охорони  НПП “Білобережжя Святослава проведено заняття головним інспектором ВТР та РН МРУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області  Петровським Євгеном Васильовичем, щодо недопущення випадків смертей і травмування від мін та ВНП та задля підвищення обізнаності, щодо ризиків від вибухонебезпечних  предметів і формування навичок правильної поведінки при виявлені небезпечних предметів.